Розділ 13

Данці відразу перехотілося ніжитись у теплій піні. Нашвидкуруч обмившись, вона загорнулася в халат і повернулась до кімнати. Будинок потихеньку занурювався в сплячку, світло горіло тільки в одному, крайньому вікні, і ще в них з Ольгою. Сестра вирушила в душ, а Данка відкрила чемодан.

Спочатку схопила спортивний костюм, але уява намалювала одну картину, потім іншу, і костюм полетів назад. Дістала з валізки легкий сарафан на бретелях і швидко одяглася.

— Ти куди? — здивовано запитала Ольга, загорнута в рушник. — Ніч на дворі!

— Дан покликав, — пробурмотіла Данка, намагаючись не дивитись у вічі сестрі.

— Ну слава Богу! — схвально кивнула та. — Слухай, він же на машині, дуйте до нашого номера в готель, поверніться під ранок, ніхто й не помітить. А я прикрию, хочеш, у вікно тебе впущу?

Дана була готова на будь-що, але не пропонувати ж це самій чоловікові!

— Ти бачиш, як у них тут суворо, — шморгнула вона носом, — і Даніял міг увечері випити. Він із друзями зустрічався, здається…

— М-да, — промовила Оля, окидаючи молодшу сестру співчутливим поглядом, — треба ж, таке випробування в медовий місяць! Не розумію, чому вас не можна покласти разом? Ви ж законні чоловік та дружина, чи їм наші закони побіч?

— Не знаю, Оль, але Дан сказав, тільки після весілля, так заведено.

— Мені Рус казав, що після весілля ви летітимете на Балі. Чи Балі теж скасовується?

— Та ні, готель ми з Даном давно вибрали, не знаю тільки, на скільки він його забронював.

— Гаразд, біжи, сестричко, там уже чоловік твій змучився. Може, все ж таки у вікно? — запитливо зиркнула вона на Данку. Та хитнула головою і попрямувала до дверей.

— Куди голяка? — обурено звела брови Оля. — Кофту візьми!

Данка накинула на голі плечі кофту і вислизнула на ганок. На подвір'ї було темно, у вікнах «чоловічого» будинку якраз погасили світло. Вона йшла до літньої кухні, бачачи тільки обриси даху на тлі темного неба. Місяць світив тьмяно, зірок зовсім не було видно — напевно, зранку знову піде дощ, хоча вечір виявився дуже теплим.

— Дана, — її спіймали знайомі руки, і важке дихання біля скроні змусило серце застрибати, як гумовий стрибун.

Вони більше нічого не говорили, навіщо? Тверді губи Даніяла накрили її губи обпалюючим поцілунком, руки потягли за собою. Вона відразу ж піддалася, дозволяючи захопити себе в бік будівлі, що темніла в глибині двору.

Дзвякнув замок. Дан, не розриваючи поцілунку, вштовхнув Данку у відчинені двері, а потім засунув засувку.

І немов увімкнувся тумблер «Можна». Вони цілувалися як божевільні, як одержимі. Дан стягнув кофту і зірвав з плечей бретелі — все так, як і малювала Данкова уяву. Гарячі губи блукали її тілом, а нетерплячі руки вже піднімали поділ сарафана, штовхаючи її до столу, який стояв посеред кімнати. І це теж їй підказувала уява.

Данка квапливо стягнула з чоловіка футболку, і сама припала губами до терпко пахнучого і такого ж терпкого на смак тіла. Знайомий запах і знайомий смак… Більше роздягнутися терпіння не вистачило, все, що заважало, було зсунуто, і коли Дан опинився в ній, хотілося кричати.

Він зрозумів, запечатавши їй рота поцілунком, стримуючи і себе теж, і якийсь час вони обидва видавали лише здавлені хрипи і стогони, рухаючись один одному назустріч, зриваючись у різний ритм і знову підлаштовуючись один під одного.

Такого феєричного фіналу в них ще не було. Данка хапала ротом повітря, а Дан утримував її практично на вазі, вони дихали як спринтери. Даніял пошарив рукою, знайшов свою футболку і витер Данці лоба і спину — вона була вся мокра, як і сам Дан.

— Солоденька моя дівчинко, — тепер він цілував її ніжно, так як і раніше, і Дана подумала, що в них ще не було такого жорсткого майже тваринного сексу. Без прелюдій, без ласок — лише на одних інстинктах. І це їй сподобалося!

Довга помірність, виявляється, має свої позитивні сторони, якщо можна так яскраво фінішувати. І так довго ловити відлуння цих чарівних відчуттів.

Руки Даніяла тремтіли, коли він гладив Данку, помінявшись з нею місцями — тепер він упирався об стіл, а вона напівлежала на чоловікові, намагаючись прийти до тями. При цьому у неї відчутно тремтіли ноги.

— Даню, — вона цілувала груди чоловіка, піднімаючись вгору по шиї і зустрічаючись з його губами. Він відповідав, прикушував, запускаючи руки їй у волосся і притискаючи себе по всій поверхні тіла. Сарафан уже теж полетів кудись у куток.

Непомітно самі поцілунки стали жаркішими і глибшими, ласки наполегливішими, і вони з головою поринули в другий забіг, цього разу, правда, не такий стрімкий і бурхливий. Зате не менш пристрасний, трепетний та феєричний.

— Моя кохана, як мені від тебе відірватися? — вони обидва були мокрі від поту, і футболка Даніяла була наскрізь мокрою.

— Дане, Данечко, — вона цілувала солону шкіру, притискаючись всім тілом, начебто можна було так насититися одне одним, ще глибше проникнути один в одного, бо обом було все одно мало, занадто мало.

Після третього разу ноги відмовлялися її тримати. Дан знайшов у шафі паперові рушники, витер себе і Данку, потім посадив її на стіл, зібрав по підлозі розкиданий одяг і сам її одягнув, як ляльку.