Розділ 5

Данка тремтячими руками схопила телефон — той зарядився в машині. Аби тільки Оля була на зв'язку, аби взяла слухавку... Але сестра була поза зоною, і Данка, закусивши губу, забила в гугл «Аварійне відкриття дверей».

— Дано, що сталося? — Даніял схвильовано нахилився і зазирнув у екран. — Які двері ти зібралася відчиняти?

— Я загубила ключ, — вона мало не плакала, — а сестра в гостях. Доведеться зламувати двері!

— Нічого не треба зламувати, — він акуратно взяв із її рук телефон і знову підключив до зарядного пристрою, — мій будинок поряд. Ти переодягнешся, ми почекаємо, поки висохнуть речі, і я відвезу тебе до міста. Тоді, мабуть, і сестра твоя повернеться.

— Вона може й уранці повернутись, — засмучено сказала Данка.

— Що ж це за гості такі, що треба до ранку залишатися? — посміхнувся Дан. — Може, й ти тоді в мене погостюєш?

Вона не звернула увагу на тон, яким це було сказано, думки були поглинені зовсім іншим. Якщо зламати замок чи двері, доведеться витратитись на ремонт, а їх з Олею бюджет на цей місяць був уже спланований, зайві витрати туди ніяк не вписувалися.

Може, прийняти запрошення Даніяла та почекати у нього вдома? Дана подивилася йому у вічі і нерішуче кивнула. І готова була присягнутися, що в самій їхній глибині спалахнуло справжне багаття.

Будинок, який знімав Дан, виявився великим та двоповерховим.

— Я не піднімаюсь нагору, мені цілком достатньо першого поверху, — сказав Даніял, допомагаючи Данці вибратися з машини і підштовхуючи до дверей. — Швидше, бо застудишся!

Їй здалося, чи в будинку було досить прохолодно? Чи це тому, що мокра тканина холодила?

— Можеш увімкнути джакузі, — він простяг їй рушник і сухий одяг. Але Данка не планувала ніжитися у ванній кімнаті в будинку у Даніяла.

— Дякую, обійдусь без джакузі. Мене влаштує душ, — вона взяла рушник, і тут її втримала міцна долоня.

— Ти швидше зігрієшся так, Дано, — їй здалося, чи його подих змінився?

І погляд змінився, та що там навіть очі змінили колір, стали темними, як літнє небо перед грозою. І голос став тягучий, бархатистий. Дані здавалось, він її плавить і знерухомлює, цей голос.

Може, дарма вона погодилася приїхати? Ну якось заробила б вже на тих аварійників, врешті решт, нічні зйомки, як і раніше, оплачувались за подвійним тарифом.

Дана включила гарячу воду так, щоб та навіть трохи обпалювала, і довго стояла, відчуваючи, як зігрівається кожна клітинка. Потім ще й рушником розтерлася і зовсім зігрілась. Трикотажний костюм Даніяла був їй безнадійно великий, але в штанах у поясі були просунуті мотузки, і Данка обв'язала їх навколо талії. Не падають, і добре.

Вийшовши з душу, знайшла Даніяла у просторій вітальні — він сидів навпочіпки біля каміну й дивився, як спалахує полум'я. Поруч були розкладені її мокрі штани та пуховик.

— Я додав потужності до обігріву, але доки батареї нагріються, вирішив запалити камін, ти не проти? — ті ж оксамитові нотки та потемнілі очі.

Данка раптом відчула, що між лопатками в неї пробігають електричні розряди. А Дан підвівся, взяв її за руку і посадив на диван, простягаючи картатий плед.

— Якщо холодно, вкрийся. Ти будеш глінтвейн?

Вона із задоволенням закуталась у плед і сьорбнула глінтвейну. Даніал теж пив пряний напій, сівши біля Данки і дивлячись на вогонь. Вона слідкувала за тим, як язики полум'я стрибають, облизуючи дрова, і близькість чоловіка, що сидив поруч, кружляла голову ще гірше за глінтвейн.

Дана раптом відчула своє тіло — повністю, починаючи від кінчиків пальців і закінчуючи палаючими щоками. Шкіра стала настільки чутливою по всій поверхні, що навіть одяг поколював та заважав. Хотілося зняти його, закинути в куток, витягнутися біля каміна на кинутому на підлогу пледі, як кішка. І щоб Даніял її поцілував.

Відчула на своїх губах тверді губи зі смаком анісу та кардамону. Вони пестили її дуже обережно, і Данка відповіла. Подалася назустріч, розтуливши рота, і туди одразу ж увірвався гарячий язик. Він вторгався наполегливо, рвучко, пристрасно, а їй подобалося і зовсім не хотілося чинити опір.

Її ніхто ще так не цілував, ці поцілунки викликали в тілі невідомі відчуття, і вона здогадувалася, що так виглядає бажання.

Келих зник із рук, а плед полетів на підлогу. Вони продовжували цілуватись, Дан навис над нею, запустивши руки у волосся, і притримуючи її за потилицю, а потім повільно опустив Данку на спину, лягаючи зверху і заводячи їй руки за голову.

Його очі були заплющені, дихання уривчастим. Дані самій було важко дихати, до того ж чоловіче тіло, що притиснуло її до дивана, зовсім не давало вдихнути. А потім вона відчула, як її ноги наполегливо розводять коліном, шорсткі руки повзуть під футболку, гладять тіло і пірнають під білизну.

Даніял видав тихий стогін, прикушуючи зубами мочку вуха, а вона ніби виринула з-під товщі води на поверхню. Уявила себе збоку — розпалена поцілунками, знерухомлена, лежить притиснута важким чоловічим тілом.

Ніби хвилею змило і знемогу, і бажання. Дана зрозуміла, що зараз станеться, і усвідомила, що не готова. Не тому, що їй не подобався Даніял, чи він щось робив не так, навпаки. Її тіло тяглося до нього і просило не зупинятися, надсилаючи в мозок цілком певні імпульси.