1

«Гарна моя згуба. Спочатку дивишся, ніби нічого незвичайного, поки поглядом іскристим не втягне.»

Інна Камікадз «Геніальна дурепа»

         Дівчатка… Вони вважають, що стають жінками не тоді, коли знаходять гідного партнера для першого сексуального досвіду, а тоді, коли округляються в потрібних місцях, вчаться пускати бісиків очима, і звісно, коли їм стукне вісімнадцять. Проте, вони все одно лишаються дівчатками. Малими, дратівливими… Гадають, що вже скали собі ціну, а насправді не відають, що то таке і навіщо воно жінці. 

         Моя дівчинка вирішила, що вже виросла. Сиділа п’яненька й доводила з пасажирського сидіння свою правоту. У п’янкому хмелю була дуже сміливою. І гарною. Волосся розтріпалося, очі блищать, щоки набралися рум’янцю. А кумедна ж яка. Нагадувала мені одного супротивника, з яким мав бій зо три роки тому. Він також скакав переді мною, наче скажений качур, а тоді я ручкою тьоп, хлопчина брик. От і вся любов.

- Ти не маєш права на мене гримати, - кивала наманікюреним пальчиком. – Мені вже вісімнадцять. Усе! Жодних правил, жодних обмежень… Захочу – нап’юся, захочу - сексом займуся…

- З ким? – зиркнув скоса.

Забавлявся. Вона ж п’яна, вона велася.

- Будь з ким! Навіть з тобою.

Я підпер підборіддя рукою, вмостивши лікоть на кермо, й зречено поглянув на свою згубу. Мале й дурне. Таки баба Ліда завжди має рацію.

- Я пас. Дихнеш перегаром, я завтра не встану.

Її погляд заіскрився гнівом. Зайшлася обуренням, з очей летіли залпи, а я тішився. Захотів би, узяв би чого бажаю без проблем. Я знав, що давно є предметом її обожнювання, але вона не знала, наскільки це почуття взаємно. Маленька ще. Руки зась. До сьогодні.

- От і не вставай! Зробиш собі добре сам!

Дверцята авто ляснули. Мале й дурне вискочило на вулицю, прямуючи до брами. Я повагом вийшов слідом. Її три кроки, мій один. Ніч защипала плечі холодними пазурями, кралася під футболку й нічого путнього не обіцяла. Я чекати вмів.

Дарину наздогнав біля самісінької металевої хвіртки, окованої металом. Брама височіла над нами, як і лють тендітної фурії. До плеча ледве дістає, а неприборканої хоробрості стільки, що можна на ринг випускати. Лиш поглядом суперника задушить. Мале ж дівча не знало правил – не можна пропонувати себе чоловікові, не всі відмовляться, не всі такі, як я.

Викинувши руку вперед, тренованим захватом, вчепив Дарину за шию й вмостив собі на грудях. Вона почала казитися, смикатися, плюватися образами, розшкрябала мені руки, та все одно лишилася там, де я захотів.

- А може давай почнемо з тебе, - дихнув їй у вухо.

Я обхопив її плечі лівицею, а праву запустив під блискучу куцу сукенку. Вбрання бретель не мало, тому трохи з’їхало з грудей. Якби не темрява, вдалося б побачити більше, а так лишалося тільки мацати.

- Пусти, - яро пручалася вона. Вчепила мою футболку й потягла донизу. Нещасна вдяганка затріщала, але я руки не витягнув. Скарб надибав.

- Ти ж щойно хотіла...

- Не хотіла.

- Зараз перевірю.

Моя рука безпомилково знайшла першоджерело відкриттів. Сукенка задерлася, Дарина смикнулася й завмерла. Видихнула мені в шию. Пустила грішні думи тілом і нутрощами. Чіплялася пальцями за футболку. Здавалося, не дихала.

Поміж нами буцався блуд. Тихо закрадався по жилах, зривав заборони, котрі я сам повиставляв. Дарина охнула, поклала голову мені груди, трималася за плечі, а я дурів. Наробив колотнечі, а тепер не знав чим усе закінчити. Точніше, знав, однак себе лишив обділеним.

Я сумнівався, що, якби вона була твереза, то дозволила б зробити з собою це. А так, довірливо тулилася, охала, бо перше пізнання сталося біля брами, під покровом підступниці-ночі. То знана блудниця. Охоча до забав, ласа до підглядань. Ми беззастережно віддалися її владі. Я не хотів стримуватися, жадав меду з вуст, але не пив, слухав стогони, та не втішався. Довів свою згубу до провалля. Утримав на краєчку, цілуючи у шию, підборіддя, лиш губ не торкнувся.

Тендітна й тремтлива, вона стримала задоволення, зціпивши зуби. Важко дихала й чіплялася за мене, неначе боялася, що я не втримаю. Перевірка пройдена. Дарина звивалася в конвульсіях насолоди, а я ухопив лиш відголоски. Стерпів наругу над собою, бо хотів провчити заборонену облуду, а вона ж мала рацію, таки доведеться задовольнити себе самого.

Ми довго стояли, обіймаючись. Не вірилося, що змогли утнути перелюб просто перед її будинком. Якби Андрій дізнався, то, певно, вбив би мене на місці. Потім ще й батько долучився б. Разом вони мене точно розчленували б.

Я боявся ворухнутися. Огидним собі не був. Все одно це колись мало статися. Я є і буду єдиним. Тільки я. Вона мала це усвідомити.

- Йди спати, - я обскубав сукенку і глибоко втягнув запах нічної прохолоди, що змішався з парфумами Дарини – вийшло щось свіже й терпке, дуже особливе.

- Це був секс? – муркнула мені у плече.

- Це була прелюдія. Секс буде ще кращим.

Я потихеньку відтягнув її від себе, прочинив хвіртку і майже змусив переступити поріг батьківського обійстя. Від перезбудження тіло мене заледве слухалося. Нижче пояса усе скрутило, бо згуба, якій щойно подарував насолоду, зникала у приглушених променях вуличних ліхтарів. Я слідкував за кожним її кроком, боячись, що п’яний хміль та щойно пережитий екстаз скосять дівчину на півшляху. Проте, вона дійшла. Жодного разу не озирнулася. І я був їй за це вдячним. Навіть крізь призму сп’яніння Дарина не дозволила собі бути нікчемною. За цю невблаганність обожнював її. Коли почувся скрип вхідних дверей, закрив за собою хвіртку.