Ольга

Вже четвертий день чоловік Ольги знаходився лікарні. І жінка знала, що це не страшно, для профілактики потрібні огляд та лікування кожний рік, адже нирки це не жарт, але цього разу щось дуже тривожило жінку:

- Олю, ну навіщо знову ці сумки з їжею? Мене тут годують, - по доброму сварився чоловік.

- Годують, але краще домашньої їжі не може бути нічого, - посміхалася Ольга.

- Особливо твій борщ. Люблю його так само як і тебе, - цілував жінку Павло. 

- Я прийду ще завтра, після роботи,але не раніше ніж о 16 годині. 

- Знову Ірина захворіла? 

- Так, останнім часом її лікарняні дуже часті, вже і Роман Сергійович помітив. 

- Але роботу перекидає саме на тебе, - обурився чоловік. 

- Ну а на кого? Всі молоді, це тільки я нічим не зайнята, - посміхнувся Ольга. 

- А ты стара чи що? Сорок два це не старість, припини так говорити. А молодим треба вчитися. 

- Добре добре, я передам. До завтра любий. 

Йдучи додому жінка думала, що завтра готувати чоловіку. 

Роботу виконала швидше ніж планувала і о 14 вже їхала до лікарні. Але те, що побачила біля воріт дуже засмутило жінку. 

- Коханий, я завтра не прийду, сьогодні чоловік приїздить з відрядження, тому буду вдома розважати. Але в четвер, обіцяю, що буду. Приготуй твій улюблений пиріг, - щебетала дівчина. 

- Доьре сонце, але телефонуйте коли будеш їхати, тому що дружина ходить кожний день. Набридає своїми сумками, вже всі в палаті сміються, - з посмішкою відповів чоловік. 

- Коли ти вже скажеш їй про нас? І я нарешті скажу своєму чоловіку, я не можу більше так, хочу бути з тобою, - обійняла дівчина Павла. 

- З однією задачею ви розібралися. Вирішуйте з чоловіком питання, панянко, - сказала Ольга, поставила сумку біля воріт і пішла до виходу. 

- Кохана, ти не так все зрозуміла, - біг за нею Павло, - дай все пояснити. 

- А нічого пояснювати, прощавай. 

Як прийшла додому, жінка не пам'ятала. В голові, раз за разом, чула я розмова дівчина та її чоловіка. 

Як він міг? За що? Чому? 

Наступного дня Павло чекав її біля роботи :

- Дай все пояснити, я розумію, що виглядає  це як зрада, але... 

- Але це так і є. Ти зробив свій вибір, як я розумію, давно. Про такі речі потрібно говорити одразу і нікого не мучати,- сказала Оля і зайшла до будівлі. 

День пройшов в думках, але жодної не було про те, щоб пробачити. Дійсно, жінка постійно на роботі, а якщо вдома то постійно готувала. Вже давно не було часу, щоб подружжя відпочивало разом. А чоловіку потрібна увагу. Аде ж і жінці вона потрібна. 

Ольга згадувала коли, в останнє, отримувала квіти від Павла. Так і не згадала. Тоді не думала про це, адже гадала, що все добре. 

На телефон прийшло повідомлення. Від чоловіка. 

Не хочу читати, не хочу знати, що там, - думала жінка, - але рука потяглася сама:

" Вибач, я не знаю як це вийшло. Не знаю, що сказати. Але не хочу втрачати тебе. Дай шанс пояснити, поговорити. Благаю. Я кохаю тебе" 

Прочитавши повідомлення, Ольга піймала себе на думці, що невірить жодному слову. Не хоче пояснень. Не хотіла відповідати, але все ж написала відповідь:

" Твої вибачення та пояснення мені не потрібні, так само як і тобі. Ми використали свій час. Тепер ти вільний і можеш робити те, що планував. У мене немає образ на тебе. Кожний повинен жити так, як він хоче. Ти мені нічого не винний. Речі забереш у суботу і залишиш ключі "

Відправивши повідомлення Ольга посміхнулася. Вона відчула полегшення і, чомусь, одразу згадала про своє хоббі, яке ніколи не подобалося Павлу. 

" В'язання це застаріла трата часу, тільки бабці цим і займаються"- завжди казав чоловік. А зараз вільного часу буде більше і Ольга буде займатися тільки тим, чим сама захоче. 

В суботу, о 8 годині жінка отримала повідомлення, що за речами чоловік приїде об 11. 

Ольга вийшла з квартири о 10:30 і поїхала до магазину за нитками. Телефон залишила вдома, адже знала, ЩО, Павло буде телефонувати. 

В магазині обрала яскраві кольори, вирішила почати зі светра, завжди хотіла помаранчевий, яскравий. Очі горіли, вона вже знала свої плани на осінні вечори. 

Мріючи про светра, жінка зіштоввхнулася з чоловіком :

- Вибачте, я не хотіла, - піднімаючи сумку, подивилась на свою 'перешкоду' 

- Як щодо кави? - запитав чоловік. 

- А чому б і ні, - посміхнулася жінка.