Богдана

Богдана сиділа на балконі з чашкою, вже холодної, кави. 'Ну як він міг? Невже знову? Що мені робити? Може розповісти батькам?' Думки в голові змінювалися за секунди, але рішення не було. ' Точно, наберу Аліні, потрібно трохи розслабитися. Хто, як не подруга, допоможе.

- Привіт Алінка, ти сьогодні не працюєш?

- Привіт подружко. Ні, вдома, якраз думала про тебе. Як щодо кави?

- Ти, наче, відчуваєш, що мені потрібно.

- Я просто скучила.

- Я також. Та й поговорити треба. Збирайся, чекаю.

- Може підемо до кав'ярні?

- Ні, немає сил збиратися. У мене смачна кава та тістечка. Вчора на роботі пригостили, але кусок в горло нелізе, мабуть тебе чекають ці смачнюлі.

- Умієш же ти змінювати мої плани. Добре, біжу.

Богдана чекала на подругу дуже сильно. Тільки Аліна вміє заспокоїти так, як ніхто і ніколи не міг цього зробити.

Дружать дівчата майже 15 років. Пройшли багато всього, але ніщо не змогло зруйнувати дружби.

- Привіт мала.

- Привіт сонце, як же я рада тебе бачити.

- І не кажи. А ти постаріла.

- Ну не так як ти, все ж таки.

Дівчата обійнялися та засміялися.

- Ну давай розповідай, хто чи що забирає твої сили, - підморгнула подруга.

- Ой, не смішно взагалі. В мене нічого не змінюється тільки в одному питанні і це питання Олег.

- Знову? Що цього разу?

- Новий борг. Вчорашній його дзвінок зіпсував настрій і і зменшив баланс на карті.

- Скільки було потрібно?

- Цього разу більше. Десять тисяч.

- Ты що взагалі вже? Може досить давати йому гроші? Ти сказала батькам?

- Ні, як я їм скажу? Це ж була моя ідея, щоб він приїхав до міста та знайшов роботу.

- Так, твоя, але роботу він не знайшов. Сидить на шиї батьків та бери в тебе кошти про які батьки не знають.

- Я хочу з ним поговорити, але як? Він образиться.

- Ти серйозно? Бери телефон та дзвони батькам. Якщо ти цього не зробиш, то це зроблю я.

Дівчині нічого не залишалося крім телефонного дзвінка. Все ж краще щоб такі новини дізнаватися від неї. 

- Мамо, привіт. Як справи?

- Привіт люба. Все добре. У тебе як там? Олег працює? Не телефону та й трубку не піднімає. Розмовляли на тому тижні.

- Та я стосовно Олега і телефону. Мамо, ти тільки не хвилюйся, але йому краще їхати додому.

- Що сталося?

- Я обманювала, він не влаштувався на роботу. Ви йому оплаяуєте квартиру, а я все інше. У мене вже немає грошей для себе, з кожним місяцем суми більші. Я не можу так.

- Що це означає? Чому ти нічого не казала? Я скажу тату і нехай він вирішує це питання.

Дівчина поклала телефон. Що зараз буде вона навіть уявити не могла. Подруга запропонувала піти та купити вина, адже ситуація не про каву. Зачинивши двері за подругою, Богдана почула телефонний дзвінок. Це був Олег.

- Як ти могла? Навіщо? - закричав брат в трубку. 

- Ти дуже багато почав дозволяти собі, не розуючи, що робиш. Ти нічого не зробив з того, що планував. Краще буде, якщо ти поїдеш до батьків. 

- Чому ти мені нічого не сказала? Навіщо одразу поскаржилася? 

- Як з тобою розмовляти? Ти нічого не чув, робив те, що тобі потрібно. Я втомилася. Ображайся скільки завгодно, але так буде краще. 

Дівчина відключила телефон і, нарешті, зробила спокійний видих. Все закінчилося. Так і справді, буде краще. Вона це знала, вірила. Так, брат ще довго буде ображатися, але йому ще зарано бути у великому місті, в голові зовсім інші плани та думки. Чомусь раніше Богдана не думала про це. Але головне, що зараз це вирішилося без великих проблем та боргів. 

- Бодь, я взяла червоне, дві пляшки. Подумала, що однієї точно буде замало. 

- Ти правильно вирішила, - посміхнулася Богдана.