Анфіса

Вже два роки Анфіса у відносинах з Максимом. Все було чудово до тих пір, поки у відносини не влізла сестра хлопця... 

- Фіска, - так бридко дівчину ще ніхто не називав, - коли прийде Максим, мені потрібна його допомога.

- Не знаю, але про твоє прохання здогадуюсь.

- Так, мені знову потрібні гроші. Але ж я не винна, що наречений покинув мене за 5 днів до весілля.

- У мене таке відчуття, що це ми винні. Адже ти переїхала до нас, покинула роботу і кажеш як нам жити. Ти дуже багато на себе взяла, тим паче в моїй квартирі.

- Ми говорили про це. Я казала, що це не на довго. Мені потрібен час розібратися з усім. Тим паче, я дуже сподіваюся, що Олег, все ж таки, змінить своє рішення і ми знову будемо разом. Тому поки я буду чекати і чекати буду тут, адже куди мені піти? Ти ж сама знаєш, що мама, з новим кавалером,переїхала до нього, у них однокімнатна квартира,ми там не помістимося всі ,а в тебе двокімнатна .Навіщо вам ще одна кімната?

- Я все розумію, але нам також потрібно жити самим. Ти ж розумієш це. Навіщо нам казати як жити, якщо ти сама не можеш влаштувати свого життя? Навіщо ти покинула роботу?

- Я влаштуюсь на роботу. Я ж тобі сказала я зараз в пошуках. Я не винна, що ніхто не хоче мене на ту роботу брати. Тій, яка мені подобається, я не підходжу, яку мені пропонують- я не хочу. Ти сама розумієш як це знайти нову роботу, адже сама недавно тільки влаштувалась.

- Але ж влаштувалась. А ти, ти покинула роботу. То ти не хочеш, то та тобі не подобається, там колектив поганий постійно якісь відмазки. Ми не можемо постійно за тобою дивитись, постійно тебе оберігати і так само ми не можемо постійно тебе спонсорувати. Ти не маленька дівчинка. Ти старша сестра Максима, тому будь ласка шукай роботу, шукай квартиру, з'їжджай і живи своїм життям. А ми будемо жити своїм без твоїх вказівок.

-  Фіско, вибач звичайно, але на цю тему я буду розмовляти з Максимом. Тим паче Максим сказав, що буде допомагати мені стільки скільки потрібно.

- Так це казав тобі Максим. Але я кажу тобі зовсім інші речі тому, будь ласка, прислухайся до моїх слів. З Максимом я також сьогодні поговорю, у нас буде дуже серйозна розмова і сьогодні або ти з'їжджаєш сама або з'їжджаєш з Максимом. Мені це набридло, вибач.

Цієї розмови дівчина не планувала взагалі. Вірніше планувала, але не так грубо. Але, не дивлячись на форму спілкування, Анфіса була спокійна. Нарешті вона сказала все, що думає насправді. Залишилося дочекатися Максима.

- Привіт коханий. Як день?

- Привіт. Все добре. Трохи є проблеми, але новий проєкти все вирішить. Ти як? Як Марина?

- Все добре. З Мариною була неприємна розмова, але вона була потрібна.

- Що сталося?

- У неї знову проблеми, їй знову потрібні гроші. Мені це набридло, я не можу більше так жити, розумієш? Після її розриву минуло уже багато часу і зовсім нічого не змінилося. Кожного дня якась нова проблема І як завжди ця проблема не може вирішитись без нашого втручання, особливо грошового. Тому я вирішила, що Марині потрібно з'їжджати. Я думаю, що ти мене в цьому підтримаєш.

- Ну сонечко, постривай, можливо все не так погано. Давай ми порозмовляємо з нею і вирішимо, що робити.

- Так, я дуже хочу порозмовляти, тому запрошу Марину і почнемо цю неприємну розмову, але я хочу щоб сьогодні, раз і назавжди, все вирішилось.

Максим пішов до кімнати, щоб покликати сестру, а Анфіса готувалася до розмови, адже знала, що спокійною вона не буде. 

- Максим привіт, ну нарешті, я не можу розмовляти з твоєю дівчиною. Вона зовсім мене не підтримую, знаючи яка в мене ситуація, які в мене проблеми, що  мене покинув наречений і замість підтримки  вона мене виганяє. Ти розумієш, мене. Чому? Я хочу, щоб ти доніс їй інформацію, що ти обіцяв турбуватися і допомагати мені. Якщо вона цього не хоче робити то, будь ласка, роби сам, але я нікуди зараз з'їжджати не буду.

- Марина, почекай, що знову сталося? Навіщо тобі потрібні гроші?

- Максику, ну як ти цього не розумієш. Я сьогодні хотіла зробити манікюр, а на карті не виявилось грошей.

- Ну звичайно їх там не виявилося. Адже ти не на роботі. Я такого не чув, щоб гроші на карту поступали тільки тому, що хтось цього захотів.

- Так, але ти обіцяв вчора мені надіслати кошти, я їх і чекала.

- Марино, почекай, вдома ти нічого не робиш, зовсім не допомагаєш Анфісі, хоча вона на роботі, а ти ні.

- Я не на роботі тому, що я не можу її знайти, скільки раз вам ще це потрібно повторити?

- Де ж ховається твоя робота, що ти не можеш її знайти, сестричко?

- Знаєш що Максим, я зрозуміла, я, все ж таки, мабуть подзвоню до мами та напрошусь до них в гості, а ви робіть що хочете і на мою допомогу можете навіть не розраховувати.

Розлючена дівчина схопила сумочку та грюкнула дверима. 

- Коханий я тобі так вдячна. Я дуже сподівалася, що ти будеш на моєму боці, але навіть не сподівалася, що так. Я тебе дуже кохаю. Дякую тобі за підтримку.

- Маленька, ну про що ти, я розумію як тобі все це набридло. І, ти знаєш, мені також. Кожного дня одне й те саме. Ні, все має межу, тому і сестричці моїй потрібно вчитися жити самостійно. Ну все, давай вечерю.