Альбіна

Історія дівчина починається ще з 2006 року. Саме тоді вона вийшла заміж за Андрія і щасливо прожила з ним десять років. Потім почалися проблеми з якими подружжя не могло справитися, чи може хтось з них, не хотів. Після паузи у два роки, молоді люди вирішили дати собі ще один шанс. Він і виявився успішним. У молодій сім'ї, нарешті, з' явилося маля- Іринка. Все могло б бути добре, але...

- Ти розумієш, я не можу так більше. В мене постійні нерви. Іринка від цього страждає не менше.

- Може ти даремно себе накручуєш? Може все не так, як ти думаєш?

- А як? Я не пам'ятаю коли проводила час з Андрієм. Про секс я взагалі мовчу.

- Це, звичайно , погано, але його також можна зрозуміти. В нього нова робота, більша зайнятість, він переживає.

- Так, але разом з тим нічого не розповідає Закривається з кожним днем все більше.

Розмова з сестрою не заспокоїла, навпаки, ще більша дала думок. 

Кожного нового дня дівчина хотіла поговорити з чоловіком, але розмова ні до чого не приводила, ще більше нервів, ще більше думок. Чоловік постійно знервований, постійно всім незадоволений. Це виматувало дівчину і не давало жодного спокою. Вона не розуміла як продовжувати це життя разом і взагалі, чи потрібно його продовжувати в цьому будинку.

Все ж таки одного вечора Альбіна вирішила, що розмова повинна бути. Якщо її не буде сьогодні то вже, скоріше за все, її не буде ніколи. Вона просто піде, забере дочку і піде. Куди? Про це вона поки не думала, але твердо вирішила, що потрібно з цим щось робити.

- Андрію, нам потрібно поговорити, це дуже важливо. Це дуже важливо для мене. Ти повинен мені розповісти, що з тобою? Що тебе не влаштовуж? Чи можу я щось змінити? Я не можу вже просто так жити, розумієш? Постійно на нервах. Я тебе не бачу, дочка тебе не бачить, ти не хочеш проводити з нами час. 

- Люба, заспокойся будь ласка, все добре. Ти ж розумієш у мене дуже багато справ зараз.

- В тебе вже 5 місяців постійно багато справ. Коли буде час для нас?

- Почекай ще трохи. Зовсім трохи.

Альбіна лягала спати знову сама. Чоловік ще працював на кухні, донька вже спала, а сльози бігли по щоках безшумно. 

Прокинулася дівчина з відчуттям, що їй стало краще. Хоча від чого? 

Чоловік вже поїхав, донька ще спала, тому Альбіна вирішила прибрати в кімнаті. Але передумала, вирішила, що цей день саме для неї, без прибирань та готувань.

Зателефонувала подрузі та запропонувала зустрітися. Доньку завезла до мами, сама ж поїхала до подруги.

- Бін, що за терміновість? О, ти маєш гарний вигляд.

- Дякую. Ти знаєш я сьогодні, прокинулася з якимось дуже дивним відчуттям, відчуттям спокою, мабуть. Можливо, я прийняла всю ситуацію якою вона є.

- Я думаю, що взагалі немає приводу для нервів, ти вчора розмовляла з Андрієм?

- Так, ми розмовляли. Але недовго, він, як завжди сказав, що хвилюватися не має приводу, тому розмова була завершена. Я знову проплакала всю ніч, але прокинулась першим бажанням було розвіятись.

- Це мені подобається, потрібен шопінг.

- Так я думаю що шопінг не завадить. Хочу нову сукню та якісь босоніжки.

Дівчата пройшлися по магазинах, купили ту сукню, яку показувала подруга, але Альбіна, чомусь, не хотіла тоді її купувати, але сьогодні вона вирішила, що ця сукня повинна бути саме її.

Нагулявшись, дівчина хотіла забрати доньку та їхати додому, але мама запропонувала відпочити і залишила Іринку і себе. 

Альбіна зайшла до магазину, купила пляшечку улюбленого, білого вина та фрукти. Додому летіла мов на крилах. Був спокій. Невже потрібен був просто шопвнг? Хм. 

Зайшла до будинку. Чоловіка не було вдома. Вирішила, що є час приміряти сукню ще раз. 

Ставши перед дзеркалом Альбіна не могла себе впізнати. ' Яка я гарна в цій сукні' - подумала дівчина.

Аж ось прийшов чоловік. Дівчина вийшла до нього:

- Привіт кохана, ти маєш дуже гарний вигляд.

- Дякую. Я тебе чекала. Взяла вина та фрукти. Посидимо?

- Звичайно.

- А як же справи?

- Сьогодні без них. Ти така чудова, немов світишся. Щось змінилося?

- Я думаю це все нова сукня, як тобі?

- Без неї краще.