Діана

-Сьогодні нічого не плануй, заїду о п'ятій.

- Я не зможу, на роботі тільки до 5-ої. Давай пізніше.

- Добре, буду о шостій, але не запізнюйся.

- Та добре, добре. Що сталося? Чому не можеш сказати зараз?

- Розмова серйозна, потрібно особисто. Все, бувай, їде мій автобус.

Подруга поклала трубку, а Діана голову ламала, що ж таке сталося. Ну добре, скоро дізнаюся.

На роботі як завжди. Клієнтів багато, працівників мало. Все впало на плечі Діані та її напарниці Аліні. Перед Новим роком завжди так. 

Дівчата працюють в магазині жіночої білизни. Дорога, гарна та вишукана. Минулого місяці начальница магазину зробила дівчатам подарунок і дозволила обрати будь який комплект за півціни. Сама ж дівчина такого подарунку не хотіла, тому обрала комплект для сестри. В неї день народження і не потрібно думати, що дарувати. Сестра пищала як мишенння від задоволення. Сама купити не могла, ну дуже дорогі ціни, а подарунок прийняла з радістю. Сестри проживають в одному місті, та бачать я тільки на сімейні свята. Та це й добре, думала Діана. В Марини вже є сім'я, вона працює разом з чоловіком, а у дівчини навіть хлопця немає. Інколи Діана заздрить сестрі. Різниця в віці в два роки, а Марина вже має донечку, коханого чоловіка і улюблену роботу. Діана ж немає навіть хлопця. Як би це не було сумно, але дівчина радіє, що подруга тако ж сама, хоча б з нею можуть постійно бачитися та спілкуватися. Але цього вечора все змінилося.

- Ну нарешті, привіт

- Привіт. Вибач, на роботі привезли новый товар, Потрібно було розібратися.

- Та нічого, все ж таки зустрілися.

- А ти не могла з розмовою почекати до суботи. Ми ж планували йти до бару. Я вже не можу дочекатися.

- Саме про це я й хотіла поговорити.

- Планы змінилися? Що сталось?

- Розумієш... Пам'ятаєш, на минулих вихідних ми познайомилися з хлопцями. Я дала номер тому, рудому, Андрію. Так от ми спілкуємося і в суботу він запросив мене на побачення.

- Ти погодилася? Але ми раніше запланували нашу зустріч. Чому ти про це не сказала йому?

- Не будь злюкою. Він мені сподобався, можливо ми почнемо зустрічатися.

- Ти умієш зіпсувати настрій.

- Діано, я не можу вічно бути тільки з тобою. Що за настрій? Чому б просто не порадіти за подругу?

- Я тебе зрозуміла. Добре, бувай. Я втомилася і хочу відпочити.

- Ти невиправна егоїстка.

- Так, я знаю.

Настя пішла, а Діана залишився зі своїми думками. 

Ну чому так? Чому всі її покидають.

Ображена на подруга, дівчина вирішила, що піде в бар сама, так як і планували, але сама. Їй буде добре і без подруги. Ну це ж треба, поміняла подругу, яку знає більше п'ятнадцяти років, на якогось хлопця, якого тиждень тільки знає.

Одягнулася як завжди, довго збиратися не було часу та й бажання.

Зайшовши до бару побачила, що людей не багато, то і добре, спокійно посидить. Пішла до столику що біля вікна. За вікном проїзджали машини, нічні вогні ще й трішки сніг падав. Краса. Але дуже настрій це не підняло. Замовила кухоль улюбленого пива. 

Раптом на телефон прийшло повідомлення. Писала подруга: " Ти ще ображаєшся? Я вже вільна, приїду до тебе?" Ні, подумки відповіла Діана. Поклала телефон і аж підстрибнула на стільці.

- Ти хто? Що потрібно?

- Сергій. А ти?

- Що тобі потрібно?

- Сувора. Просто, нічого не потрібно.

- Невже місця більше немає?

- Є, але це мій улюблений столик. Вид з вікна гарний, правда ж?

Ось так цей вид з вікна і допоміг Діані знайти своє кохання і не заздрити чужому щастю. З Сергієм дівчина почуває себе щасливою та коханою. Настя з Андрієм часто приходять до пари в гості і вже готують я до весілля. Діана буде подружкою нареченої і Сергій, чомусь впевнений, що саме його кохана спіймає весільний букет.