Леся

Сьогодні на роботі завал. Леся бігала з кабінета в кабінет, нічого не встигала. А треба зробити всю роботу саме сьогодні до сьомої. "Ще це побачення з Олегом. Навіщо тільки згодилася? Ну немає в мене часу, та й бажання" - лаяла себе дівчина.

З особистим життям не складалося. З хлопцем розійшлася більше року назад. Причиною стало робота дівчини. Хлопцю набридло, що коханої постійно немає вдома. Більше стосунків не було. Леся вирішила, що тепер робота буде на першому місці. Так і вийшло.

З понеділка до п'ятниці, з 7 до 19 на роботі, в суботу зустріч з подругою, в неділю зустріч з сестрою. Так проходить тиждень дівчини. Але того дня все змінилося. Роботи навалилось багато, в голові багато думок, бажання немає ні на що, а тут ще й Катя набридає:

-  Ти розумієш, що потрібно швидше працювати? Я не хочу вечір п'ятниці зустріти на роботі.

- Я також не хочу. У мене, взагалі, сьогодні побачення. Потрібно ще додому заїхати.

- У тебе? Хм.

- А що? Ты думаєш я не можу на побачення ходити? Хлопцям подобатися не можу?

- Та ні, мабуть, можеш. Але... Але ти дивилася в дзеркало? Ти ж, вибач, але ніяка.

Наступні три години Леся думала тільки про цю розмову. Фраза Каті не виходила з голови. "Ніяка. Це як? Невже я настільки забула про себе, про свій вигляд?"

Дівчина намагалася чим швидше закінчити роботу та бігти додому, чепуритися. Тільки зайшла до квартиры одразу ж в душ. Згадала, що подруга дарувала якийсь супер набір для тіла. Знайшла. Читати немає часу, все, що було в пакунку випробувала. 

Мм, а шкіра й правда тепер гладенька-подумала дівчина.

Далі сушити волосся. Десь була якась там маска, ось вона. Запах клас, чи то ваніль чи що, все одно, головне чудово пахне волосся. 

Макіяж. Ну це проблема. Окрім очей Леся не фарбували нічого, але помаду знайшла. Фу, червона. Але сьогодні треба. 

Одягнула улюблену сукню мами, не знаю чому, але їй завжди подобалася. Підійшовши до дзеркала, зрозуміла чому.

Ну блін, схожа на бабцю. Треба інша.

Знайшла. Рожева з чорним, як же давно я її не вдягала. 

Одягнула, підійшла до дзеркала :

Гарна, потрібно завжди бути такою:подумала Леся.

Олег вже чекав в кав'ярні. 

Дівчина швидко знайшла столик, де сидів хлопець. 

- Привіт, вибач за спізнення. Давно чекаєш?

- Леся? Привіт. Дуже гарно виглядає. Я навіть не впізнав.

- Дякую-засоромившись відповіла дівчина.

Молоді люди довго сиділи, розмовляли. Потім вирішили ще прогулятися нічним містом. 

Було трохи прохолодно, але в обіймах Олега дівчина швидко зігрілась. 

- Ти така гарна сьогодні. Якась інша, не така як завжди.

- Я буду такою завжди. Сьогоднішній день змінив моє відношення до себе.

- Ти завжди була гарною і сьогодні гарна.

- Знаєш, я вирішила відпочити від роботи. Хочу звільнитися.

- Правда? Чому? Ти ж мріяла саме про це, про підвищення, так чекала, стільки працювала.

- Саме так. Працювала, а про себе зовсім забула. Я взагалі забула як це виглядати гарно, жіночно. Забула коли робили компліменти, коли обіймали так гаряче, як ти зараз.

- Я буду обіймати тебе завжди, дозволиш?

Той вечір закінчився поцілунком, а наступний день почався квітами. Леся була щасливою. Вона розуміла, що обманути себе неможливо. Кожній дівчинці, жінці потрібне плече, потрібні обійми. 

З Олегом вони вже два роки разом. Леся працює, але ніколи не виснажується на роботі. Завжди готує смачну вечерю і чекає коханого у рожеві сукні.