Світлана

Світлана з чоловіком прожили десять років, але дітей так і не було. Лікарям жінка не довіряли, тому ходила до гадалок, але результат не мала. Чоловіку набридло це, він хотів дітей, але до лікаря дружину не можливо затягнути. Вони розлучилися, але підтримували зв'язок. Ніхто не будував нові стосунки, тому, інколи, зустрічі були романтичними. Через рік Світлана дізналася, що вагітна. Закохані були раді цій новині і зійшлися знову. Народився прекрасний хлопчик Павлик. Але і зараз відносини не склалися. Світлані здавалося, що Леонід не приділяє уваги дитині, мало займається. Через це почалися сварки і вони знову розійшлися. На цього разу остаточно.

Йшли роки, хлопчик зростав здоровою та гарною дитиною, але з татом спілкування не було. Світлана злилася на всю сім'ю свого колишнього чоловіка тому, що ніхто не хотів спілкуватися ні з нею ні з Павликом. Сама ж вона також не хотіла налагоджувати стосунки з Леонідом. Від спільних знайомих дізнавалася, що у нього стосунки то з тією то з іншою, це злило ще більше. Найбільше потерпав ні в чому не винний хлопчик. Постійні образи, крики лякали навіть сусідів. Доходило до того, що речі, уже дев'ятирічного хлопчика вилітали прямо з вікна. 

Взявши себе в руки жінка вирішила, що хоче повернути чоловіка. Замість адекватної розмови вона вирішила звернутися до, раніше згаданих, гадалок. Всі як одна, обіцяли швидке повернення, але так нічого і не відбулося. Світлана ходила до всіх знайомих і не знайомих гадалок, але що вони можуть сказати? Тільки те, що хоче почути Світлана. 

Пройшли роки. Сину вже тринадцять, а жінка так і не заспокоївся. Хлопчик зростав замкнутим, але Світлану це не цікавило, в неї була мета-повернути чоловіка.

Стоячи на балконі разом з сусідкою, жінка жалілася, що їй гадали обіцяли, що чоловік повернеться, але ні, він досі не з нею. 

- Мені ж обіцяли, я так чекала, так чекаю. Не знаю що робити.

- Свєт, не допоможуть тобі ці шарлатанки. Ти заплатила гроші за те, щоб вони тебе заспокоїлися. Ніхто ж не дав пораду, що робити. Просто так не відбуваються дива.

- То що ж мені тепер, забути його?

- Для початку поговорити, а вже потім думати, що робити далі.

- Я не знаю як почати розмову. Стільки років пройшло. Він взагалі не цікавиться сином.

- Це тому, що й ти не дажш йому цікавитися. Налаштовувала стільки років сина проти батька. Як ти уявляєш цю зустріч ще й спільне життя?

- Ти права, Паша взагалі проти. Це моя провина, я Налаштовувала, сама цього не розуміючи.

- То може і не треба тобі він? Скільки років минуло, він не цікавився, ти була проти, а тепер все, давай повертайся. Ну це тупо.

- Може й так. На цьому і розійшлися по квартирам.

Світлана декілька днів думала що ж робити, але нічого не приходило до голови. Вона не розуміла чи кохає ще чоловіка, чи просто хоче його повернути? Чи хоче вона знову ці сварки чути чи все ж їй краще самій з сином? Думавши кілька днів вона прийняла рішення не повертати стару історію.

Сину вже 19. Він виріс справжнім чоловіком. Робота з психологом дала свої плоди і хлопець активний та веселий співрозмовник. Навчається та живе зі Світланою. У них все добре. Про Леоніда більше не згадують, можливо тільки Світлана. Особистого життя жінка так і не побудувала. Звинувачує себе, каже, що втратила час та сили на, вже не існуюче, кохання. Але зараз жінка щаслива, поряд з нею справжній чоловік, який завжди допоможе.