Марта

Марті 17. Зараз вона переживає важкий вік, який дає про себе знати не тільки їй, а ще й усім оточуючим її людям. Адже кожного дня вона влаштовує скандал мамі, псує нерви та настрій своєму тату, завжди сперечається з братом. В цьому році, а саме 15 серпня, дівчинці буде 18 років. Тато наполягає, що потрібно йти навчатися адвокатської справі, але Марта проти цього, вона вже два роки тому знайшла, чим хоче займатися. Її хоббі, а саме малювання, проникло в її маленьку душу одразу ж після знайомства з Миколою.

Вони познайомилися на автобусній зупинці. Марта тоді їхала до своєї тітки і забула вдома гроші. Як же вона лаяла себе за те, що ніколи не може зібратися як потрібно. Все забула, телефон вдома, гаманець вдома, проте сумка з речами, яку мама попросила передати, вона не забула. Тоді на допомогу їй прийшов саме Микола. Він сказав, що може підвести її, він чекає таксі і, як виявилось, їм їхати в один бік. Сівши до машини, вони почали розмовляти. Микола розповів, що він уже давно малює, тому що цього хотіла його мати. Хлопець же був сторонником цього, але щоб не засмучувати матір, почав малювати. Хист до цього до цієї справи він побачив одразу. А ще  художниця, яка займалася з Миколою, також побачила талант хлопця. Зараз він малює красиві портрети, прекрасні пейзажі якими сам захоплюється. Микола настільки активно та захопливо розповідав про це заняття, що дівчинка закохалася в малювання з першого почутого слова. Хлопець запропонував їй прийти до їхнього гуртка, він познайомить її з художницею яка займається написанням портретів з 15 років. Зараз її вже 30 і вона малює з таким натхненням з таким азартом, що можна тільки позаздрити. Миколі ще до неї дуже далеко. Марта згодилася, навіть не розуміє як так вийшло. Вона хотіла спробувати, хоча б спробувати, а далі буде видно, і ось вже два роки дівчинка не бачить свого життя без пензлика.

Прийшовши з хлопцем до Лізи, так звали художницю яка займалася з Миколою, Марта не могла повірити, що це справжня кімната. Всі стіни, навіть стеля, були розмальовані, наче в казці. Всі кольори, малюнки підібрані ідеально. Дивися на стіну і таке відчуття, ніби ти в іншому світі, в якомусь чудовому, казковому, де немає реальності, де немає проблем. 

Свій перший малюнок Марта намалювала в темних кольорах. Ліза говорила, що потрібно весь негатив залишати на папері і тоді за дверима їхнього прихистку буде спокійніше. Адже малюнок, це твоє бачення проблеми, і якщо ти можеш його перенести на папір то і проблема піде з думок. Марта все так і робила. І вже через місяць вона почала додавати до своїх малюнків все світліші, все яскравіші кольори. Але той день перевернув весь світ Марти. В той день дівчинка хотіла розповісти про свої почуття до Миколи. Вона так чекала 16 години, щоб скоріше піти до свого какого світу, до свого принца. Так чекала, що не дочекавшись потрібного часу, прийшла раніше і побачила те, чого ніколи не зможе забути. Поцілунок Лізи та Миколи повернули дівчину до реальності. 

Вона не пам'ятає як дібралася додому. Зайшла до своєї кімнати, дістала з під ліжка папку з малюнками і почала різати ножицями всі, всі малюнки. Малюнки, на яких був зображений той світ, який вона побачила завдяки Миколі, який вона хотіла, щоб був у них. Але цей поцілунок все розбив, весь світ був зруйнований.

Наступного дня дівчина прийшла до Лізи і сказала, що більше не буде займатися і пішла. Без пояснень. Ліза кричала їй щось вслід, але Марті було все одно, вона не хотіла її чути і до останнього не розуміла, навіщо прийшла. Можливо хотіла сказати, що бачила їх, але не сказала. 

Після того дня пройшло вже більше ніж п'ять місяців, але щось не дає цього забути, щось калічить душу, проїдає думки. Кожного дня тато не дає спокою. Він адвокат і хоче, щоб вона, разом з братом, також стали адвокатами. Брат не проти, але Марта... Їй ніколи не подобалося те, що батько захищав людей, які не чесні, а тепер хоче, щоб і вона стала такою як він. Кожного дня бажання сперечатися тануло і батьки це бачили, тому давили до останнього.

Сьогодні, 15 серпня, Марті 18. Цей день вона хотіла провести сама. З дому дівчина пішла ще о 8 годині ранку, нікому нічого не сказавши. Прийшла до того світу, куди зовсім недавно привів її Микола. Але там все було чужим. Просидівши біля дверей більше години, Марта думала, що робити далі. Вона не хоче бачити людей, а особливо батьків. Викликавши таксі, дівчина вирішила поїхати на озеро, на якому вони з батьками часто бували. Але це було колись, зараз від озера залишилися тільки згадки. Приїхавши туди, Марта  оглянула все навкруги, зрозуміла, що там нікого окрім неї немає і з полегшенням попрямувала до свого дерева. Цей дуб став ніби більшим, про себе подумала дівчина і усівшись під ним дістала телефон. Розблокував екран вона побачила пропущені дзвінки від батьків, але розмовляти не хотіла, тому ввімкнула улюблену пісню закрила очі і заплакала. Як же вона злякалася, коли почула голос. Це був якийсь хлопець. Як виявилося, він сидів трохи нище від неї і вона його не бачила.

-Ти хто? І що робиш тут сама?

- Яка різниця хто я? Я просто хотіла побути сама, чи мені і цього не можна?

- Та чому ж не можна? Можна. Просто я також хотів побути сам, але бачу наші сподівання розвіялися. Як тебе звати?

- Марта. А тебе?

- Олег. Приємно познайомитися. Будеш чипси? В мене сьогодні день народження, але це свято я вже два роки саяткую сам.

- У мене також свято сьогодні і цього року я також хочу усамітнення в цей день.

- Можливо і не потрібно нам бути одинокими, адже мы б не зустрілися.

Олег дивився такими очима, що хотілося танцювати. Цей погляд був таким теплим, таким світлим. Марта не розуміла, чому вона так хотіла його поцілувати. А Олег, немов читаючи її думки, зробив крок і цілував дівчину в її солодкі вуста. 

Як виявилося потім, батьки Олега також хотіли, щоб він став адвокатом. Молоді люди не стали більше сперечатися з батьками і піддалися. Вже третій рік навчаються та планують захищати тільки добрих та чесних людей. А після закінчення одружаться. Марта намалювала портрет Олега, а він намалював Марту. Так, виходить у хлопця поганенько, але дівчина навчить. У них все життя попереду!