Ліна І Алекс .Продовження. Солодка небезпека.

Ліна сумувала за симпатичним незнайомцем, адже вони не встигли обмінятись номерами в день знайомства.

 Пройшов буквально тиждень з того дня. Сніданок на кухні ,( а Ліна працювала саме там) , вони вже відбули іф почали прнибирати. Раптом відчинились двері , і зайшов Алекс. 

Вони привітались, почалась ні до чого не зобов"язуюча розмова. Скинувши Ліні пару мемів, Алекс вже мав номер телефону дівчини. 

Раптом випадково Ліна глянула в очі хлопця і втонула у них. Очі були горіхового колору, з прожилками, немов промінчиками. Дівчина про себе охрестила їз "шампанські" очі. Чомусь саме така асоціація прийшла в той момент їй на думку.

До того не віривши в любов з першого погляду, її ніби накрило почутттями з головою.

Потім були їх довгі телефонні розмови вечорами, вдень здебільшого смс( не було часу в обох). Обстріли, переживання, перша"справжня " зустріч.

Бувши прагматиком за натурою, часто зраджували, дівчина вкотре хотіла контролювати емоції, але не так сталось як гадалось.

Алекс при нагоді дзвонив і казав слова кохання. Ліна не те. щоб не чула таких слів, мабуть душею відчувала. що це правда. 

Оскільки можливості зустрітись в них були вкрай обмежені( заздрість, різні лінії, трохи невгамовний язичок Ліни), вони вирішили зустрітись потай.

Це були ні з чим незрівнянні емоції, коли кругом небезпека, а дівчина біжить по окопу в броніку, з любов"ю надітому на неї Алексом.

Улюбленими словами Алекса були" За що мені все це на старості років-то?")))

Ще довго згадуватиме Ліна той момент, коли він лежав головою на її колінах, неначе маленька дитина, а вона гладила з ніжністю його волосся. В цей момент Алекс був схожим на маленьку беззахисну дитину. а не на командира взводу.

На другий день в окопі Алекса було тихо,адже в командира за довгий час був гарний настрій . Підлеглі дивувались , що з їх командиром, адже вони ще не бачили його таким. Равніше чувши крики за невиконання наказів( куди ж без цього, це не дитячий садок), зараз Алекса було не впізнати.