Жіноча дружба

В дитинстві ти читаєш книги, дивишся фільми і віриш, що дружба – це сильне, світле почуття, незмінне з роками і здатне  пройти крізь усе. Віриш, що варто зустріти на шляху людину, яку можеш назвати другом, і це вже назавжди. Життя потихеньку вносить свої корективи, але ти вперто відстоюєш свої переконання. І що ж відбувається?

 Ви знайомитесь при вступі до ВУЗу, коли вам по 17 і ви з різних світів. Не те щоб зовсім, але настільки, щоб знайомство було захоплюючим, різність інтригувала, а спільні вподобання викликали просто таки дитячу радість. Ви разом зранку і до пізньої ночі. Ходите на пари, гуляєте, робите завдання, обговорюєте погляди на життя та наявний життєвий досвід. Максималізм юності та відкриття нових граней світу щодня. Ви кардинально різні, як два краї спектру веселки (одяг, стиль, манера спілкування, хода), проте вас періодично плутають викладачі, і це вас веселить та дивує. Отже в вас так багато спільного?

 З часом ви зближуєтесь настільки, що ти ловиш себе на  тому, що говориш її фразами, з її інтонацією. Зупиняєшся, намагаєшся зрозуміти де ти, а де вона. Де захоплення та бажання перейняти, а де просто бездумне копіювання. Відсторонюєшся, шукаєш інших людей для спілкування. Вона йде за тобою. Наступну подругу, якою ти намагаєшся «розбавити» ваше спілкування, вона бере в оборот і за пів року робить з неї маленьку копію себе. Ти трохи спантеличена. Але цього часу вистачає, щоб визначити ту відстань, яка вас обох влаштовує. Ти вчишся критикувати і себе і її, слухати її позицію. Вона розбиває на голову твою «дикість» в деяких питаннях, ти – її дипломатію, що межує з лицемірством. Вона дивується твоєму бажанню бачити в людях добро, ти - її доволі цинічному погляду на життя. Вас обох спантеличує така різниця, хоча життєві обставити начебто мали вас виховати навпаки. Вона скаржиться, що їй «виходить боком», перейнятий у тебе ідеалізм, ти розумієш, що не завжди згодна з її цинізмом та критичними відгуками про оточуючих. Ви порівнюєте враження та дивуєтесь як по різному до вас ставиться Світ.

Проходить час, ви закохуєтесь, трохи віддаляєтесь, занурюючись кожна в свій вир страстей, та все одно бігаєте одна до одної в гості, ділитися враженнями, переживаннями. Потім у вас обох з тріском руйнуються особисті стосунки і вам знову потрібна підтримка подруги. Проаналізувати, поскаржитись, просто виговоритись, відірватись. Ви знову разом заледве чи не цілодобово, говорите про все на світі, складаєте вірші, розповіді, відвідуєте дискотеки, співаєте пісні з улюблених фільмів, обговорюєте прочитані книги. В меню морозиво, шоколад та кава, в карманах – вітер. Ви сварите того-єдиного і всіх інших хлопців за компанію, розкладаєте невдалі особисті стосунки на складові, знаходячи власні помилки та  позитивні моменти в тому, що «не склалось». Ви складаєте список побажань до ідеального чоловіка і дико смієтесь з «необов’язкових» пунктів кожної. Будуєте плани на майбутнє, і там також бачите себе подругами «не розлий вода». Вам здається ви мешкатиме поряд, максимум через поверх в одному будинку…

Знову особистий фронт успішний і знову в житті все менше часу для подруги. У тебе своє кохання, і неї своє. Начебто система в рівновазі. Ти виходиш заміж, вона твоя дружка, що приїхала за 70 км від міста, в ніч перед весіллям. Робить макіяж, морально підтримує, відмінно допомагає, плаче від надмірних почуттів на весіллі. В тебе починається сімейне життя. Вона, відчайдушно лаючись, що ти живеш «в чорта на рогах», іноді приїжджає в гості.  З часом спілкування стає все рідше, бо її особисте життя начебто налагоджується, потреба в тобі все менша. Покірно відходиш вбік. Все логічно.

В тебе чоловік, невдала вагітність, тебе шматує на клапті від болю. Ти їдеш до неї, просто поділитись, за підтримкою. Ловиш її між робочими зустрічами, більш-менш вдало відшукуєте місце в кафе в обід. Вона вся в роботі, переговорах, веселить робочими історіями та свариться на свої проблеми. Їй слухати відверто ніколи. І тому, коли в перерві між телефонними розмовами, вона мимохідь питає «Ну, а в тебе як справи?», і тут знову дзвонить її телефон, ти з посмішкою відповідаєш,- «нормально, як завжди» і мовчки дивишся, як вона вичитує чергового клієнта. Їй просто не до тебе. Буває. Впораємось самі.

 Ніч, дзвінок, «Я пішла від нього, можна до тебе приїхати?». Зустрічаєш, поїш чаєм, намагаєшся відволікти розмовами, жартами. Її  душа - дрібні друзки болю та образи, ти намагаєшся допомогти, чим можеш. Намагаєшся провести аналіз ситуації. Десь твоя точка зору не співпадає з її, але їй погано, а розколупувати відкриту рану, для виявлення достовірних фактів, як мінімум жорстоко. Ти просто намагаєшся підтримати, допомогти. Співчуття не твій коник, проте ти стараєшся. Судячи з усього  - недостатньо. Зранку вона збирає себе докупи та їде влаштовувати власне життя. Згадуєш її давню фразу, що «жилетка» з тебе хрінова. Мабуть так і є.

 Ви разом працюєте. В тебе будинок, коханий чоловік, і неї – пошук власної долі. Вона заново збирає себе по частинам після невдалого кохання, з двома подругами винаймає квартиру, активно  проводить час вечорами. Точок дотику мало, не дивлячись на те, що ви часто знаходитесь разом в одному офісі, а іноді, і в одному кабінеті. Намагаєшся їх віднайти, відчути, організувати сумісний творчий проект. Йде більш-менш. Її  іноді дратує те, що подобається тобі, тебе її незацікавленість, щедро замаскована дипломатією. Проте щось цікаве в вас таки виходить. Тобі здається вона  чесно називає тебе найкращою подругою. Саме тому, виявляється неочікуваним ударом, почути за спиною, мимохідь кинуту про тебе фразу «А, вона всі п’ять років в універі в мене списувала». Починаєш аналізувати – невже так було? Та ні. Зовсім не так… Завдання робили навпіл, іноді списувала вона в тебе, іноді ти в неї, а найчастіше взагалі сиділи в різних кінцях аудиторії.  У вас обох червоні дипломи. Ти завжди знала, що ви різні, але ж не по вертикалі! Без зверхності з чийогось боку. Виявляється- ні. Неприємне відкриття. Всередині селиться образа, маленька така, проте її достатньо, щоб критичніше оцінювати її вислови, дивитись на справи, а не лише на  слова. Слухати її критику інших, та приміряти на себе фразу «Ой, сьогодні знову з цією зустрінемось. Вона вважає мене найкращою подругою. Як я від неї втомилась...» Розумієш, що і до тебе таке цілком підходить, наймаєшся на нав’язуватись.