Жінки з Юпітера, чоловіки з холодильника

146: Вона створила затишок — він поставив колонку з басами

Вона запалила свічки.
Постелила м’яку ковдру.
Зробила чай з корицею.
У кімнаті — аромат ванілі, тиша і мир.

— Ідеально, — прошепотіла вона.

— Ти хочеш щось слухати? — спитав він, заходячи в кімнату.

— Може, джаз? Або дощ? Або просто тишу?

— У мене є краще.

Він дістав колонку. Натиснув.
І квартира здригнулась.
“Бум-бум-бум”. Басів більше, ніж слів у його улюбленій пісні.

— Це... що?

— Звук, який очищає мозок!

— А мені здається, що він вибиває чай із чашки.

— Це мій плейлист. “Для релаксу”.

— Якщо це релакс — тоді я навчу тебе, як звучить серцевий напад.

Він зменшив звук. Але не виключив.
Вона задмухала свічку. Але не сердито.
Просто трошки. Просто шкода атмосфери.

— Я намагалася зробити вечір спокійним, — сказала вона. — А ти зробив його… клубом у гаражі.

— Пробач. Я не думав, що це так гучно.

— Це баси. Вони не питають. Вони просто заходять і кажуть “Ми тут!”

— Давай компроміс. Я включаю музику тихо. А ти — не палиш мій кабель.

— І ще одне. Ніколи не став саундтрек з Need for Speed під вечірній чай.

Бо любов — це коли у кожного своє “затишно”.
Але між “дощиком на фоні” і “бум-бум” завжди можна знайти щось, під що добре мовчати удвох.

📌 У наступній главі: “Вона будує мости — він шукає Wi-Fi”
🔔 Вона — про зв’язок. Він — про з’єднання. Але справжній контакт — не завжди в інтернеті.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше