Жінки з Юпітера, чоловіки з холодильника

145: Вона питає, що він відчуває — він каже “м’ясо пахне”

— Що ти відчуваєш? — спитала вона, сидячи навпроти, з теплим чаєм і серйозністю в очах.

Він понюхав повітря.

— М’ясо пахне. Ти щось смажиш?

Вона завмерла. На три секунди.
Це були найдовші три секунди в її житті.

— Я не про запах! Я про емоції. Відчуття. Нас.
— Вечори, коли ми мовчимо. Моменти, коли я сумніваюсь.
Я — про це.

— Ааа...
— Ну, тоді... я відчуваю, що... ти смажила м’ясо зранку. Воно лишилось у повітрі.

Вона відклала чашку. Подивилась на нього, як на хліб, який забули в тості.

— Ти серйозно? Я питаю, що ти відчуваєш ДО МЕНЕ. А ти — про запах!

— Я просто... не знаю, як це словами. В голові — каша. В шлунку — м’ясо.

— Скажи хоч щось. Ну, щось, що не “пахне”.

— Добре. Я відчуваю, що коли ти поряд, я менше думаю про те, що “все складно”.

Пауза. Вона не чекала саме цього. Але це вже було не про вечерю.

— Я відчуваю, що хочу бути з тобою. Навіть якщо іноді не вмію це сказати. І навіть якщо м’ясо пахне, а я — не поет.

— А якщо я скажу, що чекаю на глибину?

— Я почну з мілкого. Але пірну. Для тебе — пірну.

Бо любов — це не завжди красиві метафори.
Це коли людина, яка каже “м’ясо пахне”, вчиться говорити: “ти — моє тепло”.

📌 У наступній главі: “Вона створила затишок — він поставив колонку з басами”
🔔 Вона — про свічки і ковдру. Він — про «бум-бум» на всю хату. Але затишок буває в різних частотах.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше