Жінки з Юпітера, чоловіки з холодильника

133: Вона змерзла — він пропонує чай, але сам не гріє

— Я змерзла, — сказала вона, загортаючись у плед так, ніби хотіла в ньому переселитись.

— Хочеш чаю? — спитав він із кухні.
— Гарячого. Солодкого. Тобі з медом чи без?

— А тобі з совістю чи без?

Він завис. Чай був. Намір — був. Але її тон — як протяг. Холодний, з натяком.

— Ну я ж тобі турботу несу! У рідкому вигляді!

— А обійняти? А сісти поряд? А хоча б зігріти мене своїм тілом, а не своїм чайником?

— Я подумав, що чай — це романтично. Плюс — корисно!

— Романтично — це коли ти грієш не рідиною, а собою. Хоч трохи. Хоч плечем.

Він розгубився. І поки чай настоювався, він настоював себе на рух.

Прийшов. Сів. Притиснувся. Обійняв.

— Оце вже інша температура, — сказала вона. — А чай можеш залишити собі. Тепер не треба.

— Я все одно його приніс. Бо, знаєш, я і гріти можу, і поїти.

— І ще б слухати, коли я кажу, що мерзну.

— Прийнято. Наступного разу реагуватиму на “бр-р-р” як на пожежну тривогу.

Бо любов — це не чай на відстані.
Це коли хтось поруч. І знає, що найтепліше — не в чашці. А в тобі.

📌 У наступній главі: “Вона хоче ласки — він на автопілоті гладить кота”
🔔 Вона — в пошуках ніжності. А він — у контакті з хвостатим. Але є шанс доторкнутись і до неї.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше