129: Вона питає: “Ти пам’ятаєш?” — він відчуває піт

— Ти пам’ятаєш, що сьогодні за день? — запитала вона, нахиливши голову й усміхаючись підозріло тепло.

Він завмер.
Сигнал тривоги в голові активувався.
Варіанти пролітали як в TikTok: день народження її тітки? Річниця першого поцілунку? День, коли вона вперше сварилась із кур’єром?

— Ем… середа?

— Так. І ще?

— Середа… третя? Улюблена середа?

Вона мовчала. Але мовчала з поглядом, який уже написав йому некролог.

— Це ж день, коли ми вперше разом подивились фільм, — сказала вона. — “Той самий вечір”. І ти тоді сказав: “Треба щороку повторювати”.
— Ага… Так, я жартував! Хоча... щиро. Зовсім забув, чесно.
— А я — не забула. І навіть приготувала попкорн.

Він розгубився. Попкорн став важливішим за всі флешбеки з серіалу. Бо вона пам’ятала дрібниці. А він — свою футболку з 2014.

— Пробач. Я справді не хотів забути. Просто забув. Це звучить тупо, але правдиво.

— Я не хочу, щоб ти був ідеальним. Просто хочу відчувати, що для тебе деякі речі — не дрібниці.

Він встав. Узяв пульт. Вмикнув той самий фільм.
Сів поруч. Обійняв. І прошепотів:

— Наступного року я сам принесу попкорн. І ще додам — вино. І той дурнуватий плед, під яким ми тоді заснули.

Бо любов — це не мати ідеальну пам’ять.
А мати бажання згадувати те, що важливо для когось іншого.

📌 У наступній главі: “Вона хоче ‘атмосфери’ — він вмикає лампу з гаража”
🔔 Вона мріяла про свічки й музику. А він — просто ввімкнув те, що блимає. Але шанс усе виправити ще є.