123: Вона викинула коробки — він шукає геймпад

— Ти не бачила мій геймпад? — вигукнув він, риючись у шафі, як археолог, що шукає артефакт у пилу історії.

— Ага. В коробці, — відповіла вона з кухні.

— Ну от, я шукаю коробку. Вона завжди тут стояла. Чорна така. Під телевізором.

— А я її викинула.

Пауза.

— Ти що зробила?

— Викинула. Ти ж сам казав, що там — “просто кабелі й стара дрібнота”.

І тут він зрозумів: його геймпад щойно став “дрібнотою”.

— Але ж це була моя геймерська коробка! Свята! Вона тримала в собі баланс! Порядок! Кабель до PlayStation! Мій... старий адаптер!

— І пил. І три мертві батарейки. І чек з 2017 року.

Він розгубився. Це не просто втрата речі. Це втрата точки стабільності.

— А геймпад де?

— Не знаю. Може, в іншій коробці?

— ЯКІЙ ІНШІЙ? ТИ ВСІ ЇХ ВИКИНУЛА!

Вона зітхнула. І пішла шукати разом з ним. У шухлядах. У тумбах. У сумці з ліками. Бо ж хто його знає, де воно могло опинитись.

— О! — сказала вона. — Знайшла. У коробці з-під суші. Під диваном. Улюблене місце речей, які “лежать тимчасово”.

Він обійняв геймпад, як солдата з війни.
Вона обійняла його, як дитину з істерики.

— Давай так, — сказала вона. — Я питаю перед тим, як викидати. А ти кажеш, що з цього всього — справді твоє.

— Угода.

— А ще... зроби поличку для цих “святих речей”.

— Добре. Але поличка — з моїм дизайном.

— Гаразд. Але без наліпок з “Need for Speed”.

Бо любов — це не про коробки.
Це коли хтось розгрібає хаос, а хтось вчиться пояснювати, що “оця дрібниця” — насправді дуже важлива.

📌 У наступній главі: “Вона зварила борщ — він додав кетчуп”
🔔 Вона творила шедевр. А він вирішив “додати трохи смаку”. І ледь не зіпсував все. Але не зовсім.