107: Вона просить допомогти з покупками

— Підеш зі мною в магазин? — спитала вона, із тим тоном, який ніби пропонує “разом у відпустку”.
— Я не люблю магазини, — відповів він.
— А я не люблю сама тягти два пакети з молоком, овочами й твоїм улюбленим кефіром.

Вона була організована.
Список у телефоні. Сумка багаторазова. Чіткий маршрут між полицями.
Його головна стратегія — уникати кутків, де небезпечно “підсісти” на акцію.

— Там жахливе світло, повно людей, і ще цей запах ковбаси...
— А я там — твоя жінка. І мені потрібна не ковбаса, а ти.

І він пішов.

Не з радістю, але з розумінням.
Стояв біля візка, як охоронець супермаркетної честі.
Плутав броколі з капустою.
Запитав тричі “а це точно треба?”, отримав три погляди “краще не питай”.

— Ти можеш не зникати кожні 5 хвилин?
— Я просто досліджую!
— Ми не в експедиції. Це “Сільпо”, а не Амазонка.

Але він все ж приніс три плитки шоколаду “бо була знижка” і сказав:
— Це на випадок, якщо ми посваримось дорогою додому.

Вона сміялась. Потім — трохи злилась. Потім — знову сміялась.

І коли вони виходили з магазину, він узяв два пакети.
І, важко дихаючи, додав:
— Не люблю магазини. Але люблю тебе. А це, здається, взаємовиключні речі, які співіснують.

Бо любов — це не коли обидва захоплюються шопінгом.
Це коли один не витримує магазини, але витримує їх заради іншого. І це теж — турбота. Хоч і з ковбасним відтінком.

📌 У наступній главі: “Вона хоче разом провести час — він зайнятий роботою”
🔔 Коли її “просто побудь” стикається з його дедлайнами, але між рядками звітів з’являється “я тут для тебе”*