105: Вона мріє про відпустку — він каже: “Дорого”

— Знаєш, я б так хотіла поїхати до моря, — сказала вона, загортаючись у плед і гортаючи фото чужих мандрів.
— Так, було б круто. Але... дорого, — відповів він, із тоном, який міг би зупинити навіть цунамі.

Вона — мріяла.
Про просту відпустку: де світанок — без будильника, де сніданок — не в поспіху, а з краєвидом.
Де вони — разом, не на кухні чи між справами, а в новому місці, в новому настрої.

А він — рахував.
Квитки, проживання, харчування, страховку, ковід-тести, ймовірні курси валют і непередбачені “а раптом”.
У його голові відпустка звучала не як “релакс”, а як “інвестиційна помилка”.

— Це не обов’язково має бути п’ятизірковий готель. Можна просто — втекти.
— Але ж на це треба витрати. А ми щойно платили за нову мікрохвильовку.
— А мій мозок — не мікрохвильовка. Йому теж треба “перезавантаження”.

Пауза.

Вона не злилась. Але стала сумнішою.
Бо іноді “дорого” — не про гроші, а про те, що тобі кажуть: “Твоя мрія не на часі”.

А він побачив, як вона згорнулась. Як перестала говорити про “там би ми…”.
І щось у ньому стиснулось.

— Я просто хочу, щоб ти знала: я не проти відпустки. Я проти боргів.
— А я — проти відсутності мрій. Бо коли все тільки “практично”, душа починає економити на почуттях.

Наступного ранку вона знайшла на столі листок.

“Варіанти недорогого відпочинку. Автобус, дві ночі, сніданки включено. Можна дивитися на воду. Можна триматись за руки.”

— Це наш бюджетний рай?
— Це моя спроба показати, що мрії — не завжди коштують надто багато. Але тебе в них — має бути завжди.

Бо любов — це не завжди all inclusive.
Це коли вона мріє, він — хвилюється, але разом вони шукають не найдешевше, а найспільніше.

📌 У наступній главі: “Вона хоче прогулянку — він каже: ‘Втомився’”
🔔 Коли вона кличе на свіже повітря, а він — на диван, але крок назустріч змінює все.