96: Вона чекає сюрпризу — він забув дату

Вона прокинулась з усмішкою.

Бо сьогодні — особливий день.
Рівно три роки тому вони вперше пішли на побачення. Та сама кав’ярня, та сама її червона сукня, той самий він — розгублений і з несподівано милим поглядом.

Вона чекала.

Не феєрверків. Не діамантів. Просто... маленького знаку: “Я пам’ятаю. Це важливо.”
СМС зранку. Маленька записка. Обійми зі словами “пам’ятаєш, що сьогодні?”. Щось.

А він...

Встав. Почухав потилицю.
З’їв яєчню.
Вийшов у халаті в кімнату й сказав:
— Ти не бачила мої шкарпетки?

Вона — мовчки.
Він — щиро не розумів.

— Щось не так? — нарешті спитав.
— А ти впевнений, що сьогодні просто середа?
— Ну... Так. А що?

Її погляд — як сканер душі.

Він одразу зрозумів: це не просто середа.
І в ту ж секунду у нього в голові почався пошук: “Дата + щось важливе + вона не каже прямо = АААААА!”

— Ми зустрілись три роки тому. Сьогодні.
— Ааа…
— Ти забув.
— Трохи, можливо. Але я… пам’ятав вчора. А потім… кава, шкарпетки…

Вона не кричала. Вона сіла.
Бо з кожним “ти забув” у неї було менше “я важлива”.
Не через день. Через те, що це — їхній день. А він — пройшов повз нього.

— Я знаю, що для тебе дати — це цифри. А для мене — символи. І коли ти забуваєш, мені здається, що забуваєш і те, що за ними.
— Я нічого не забув. Просто не відмітив. Але зараз — уже пам’ятаю. Бо ти — завжди є. Навіть коли я не встигаю згадати календар.

Він зник на 15 хвилин.
Повернувся з тістечком, кавою і його футболкою, на якій він написав маркером: “3 роки з тією, хто робить мене краще. Навіть у халаті.”

— Це мій сюрприз. Запізнілий. Але щирий.
— Я пробачаю. Але ти знову забудеш.
— Тоді зроби мені тату. “Не забути. 3 серпня”.
— Я краще просто нагадаю. Але з любов’ю. Не з докором.

Бо любов — це не коли все ідеально вчасно.
Це коли навіть коли ти забув — ти пам’ятаєш серцем. І хочеш це довести. З тістечком. І футболкою. І поглядом, що більше, ніж дата.

📌 У наступній главі: “Вона хоче подивитися фільм — він засинає на початку”
🔔 Коли вона вибирала 40 хвилин, а він протримався 7 — але обійняв так, що фільм уже був не важливий.