94: Вона хоче обговорити майбутнє — він переключає тему

— Я думала… може, поговоримо про майбутнє? — сказала вона.
— А я думав… може, подивимось серіал? — відповів він, ховаючись за подушкою.

Вона знала цей трюк.

Як тільки в розмові з’являлось “плани”, “ми”, “далі”, “серйозно” — він ставав чемпіоном світу з темоперемикання.
Раптом хотів чаю. Згадував про зарядку. Або про ремонт у ванній, якого не існувало.

— Це ж просто розмова, — сказала вона спокійно.
— Так, але в тебе “просто розмова” звучить, як “перед екзаменом на стосунки”.
— А ти постійно тікаєш.
— Бо боюсь, що не здам.

Вона подивилась на нього. Не з злістю. А з втомою.
Бо щоразу, коли вона починала будувати міст, він починав ставити знаки “об’їзд”.

— Я не хочу тебе лякати, — сказала вона. — Я не прошу одразу дітей, дачу і собаку. Я просто хочу знати: ти теж бачиш це “ми” далі?
— Я бачу… Але не так швидко.
— Я не вимагаю дати весілля. Я просто хочу бути певною, що ми не просто “ось тут”, а ще й “там”.

І він замовк.

Бо зрозумів: її питання не про “план на 5 років”. А про “ти зі мною?”.
Не про контроль. А про спокій. Що вона може будувати — не сама.

— Мені страшно обіцяти, — сказав він. — Бо я не хочу підвести.
— А мені страшно чекати. Бо я не хочу вкладати серце в щось тимчасове.
— Але я не хочу йти.
— Я не хочу, щоб ти йшов. Я хочу, щоб ти залишався — свідомо.

І він сів ближче.
І замість перемикати тему — просто слухав.
А потім, трохи мовчки, але чесно, сказав:

— Я не знаю всього, що буде. Але я знаю, що хочу, щоб ти була в тому, що буде.
— Це і є майбутнє. Починається з такого.

Бо любов — це не коли плани одразу на 10 років.
Це коли один питає “а що далі?”, а інший, замість тікати, повертається й каже: “я тут. І я думаю про нас”.

📌 У наступній главі: “Вона просить допомоги — він відповідає: ‘Зараз, після гри’”
🔔 Коли вона — з проханням, а він — на рівні з босом. Але любов — сильніша за будь-який левел.