81: Вона — злий геній, він — добрий хаос

Вона знала, де що лежить.

У неї були списки: справ, покупок, справжніх і уявних загроз.
Якщо б вона керувала світом — там би вже не було черг, хаосу і неправильних людей у неправильних місцях.

Вона була — організація.

Холодна голова. Гаряча кава. І 18 відкритих вкладок у браузері — і в житті.

А він…

Він міг шукати носки в холодильнику і пульт у мікрохвильовці.
Він міг забути, навіщо зайшов у кімнату, але винести з неї тапки, книжку і половину банана.

— Ти не можеш просто... думати логічно? — питала вона.
— Я логічний. Просто... в моїй логіці є петлі.

Вона — геній. Але не того типу, що мовчки спостерігає. А того, що перевіряє список тричі, і навіть чужі.
Він — добро. Від якого іноді страждають полички, бо він “просто хотів дістати чай”.

— У нас усе змішане! — кричала вона.
— Але ж усе — на місці! — усміхався він.
— В якомусь паралельному всесвіті.
— Зате смішно!

І ось, що було важливо:

Вона не злилась, коли все летіло шкереберть — якщо знала, що він старається.
А він справді старався. Просто... іноді у формі апокаліпсису.

— Ти як північний вітер. Але м’який.
— А ти як головнокомандувач веселої армії. Але з лазерним прицілом.

Вони не були однакові. І ніколи не стануть.

Але якось — уживались.
Вона — навчилась сміятись.
А він — прибирати за собою. Частіше. Ну, трохи частіше.

Бо любов — це не коли обидва однаково ідеальні.
Це коли вона — стратег, а він — сюрприз. І разом вони творять новий порядок: веселий, трохи кривий, але дуже теплий.

📌 У наступній главі: “Вона — пелюстки троянд, він — подряпаний диван”
🔔 Коли її краса живе поруч із його “ну трохи порвалося, але ще норм”, і в цьому — цілий світ.