79: Вона купила нову постіль — він вже зробив пляму

— Не сідай! — вигукнула вона, як тільки він наблизився до ліжка з тарілкою в руках.
— Але це просто сендвіч, — невинно виправдався він.
— Це пастка з кетчупом і сиром! І це — нова постіль!

Її очі блищали. В прямому сенсі — бо простирадло було сатинове, персикове, без жодної зморшки.
Вона вибирала його два тижні. Пратила окремо, сушила в тіні, прасувала з любов’ю, мов весільну сукню.

А він...

Він просто хотів перекусити.
І зробив це — сидячи на краю ліжка.
В момент, коли сир вирішив: "я — вільний!"
І кетчуп... пішов за ним.

— Ніііііііі! — це був не крик. Це був емоційний землетрус.

Вона підбігла. Побачила червону пляму.
Посеред білого. Як червона крапка на білому прапорі — символ капітуляції надій.

— Я витру!
— Ні, не витреш! Це прощай! Це прощай моя гармонія!
— Це просто тканина…
— Це не просто тканина! Це було МОЄ. СВЯТЕ. МІСЦЕ.

Він завмер.
Вона бігала з серветками. Він — з провиною.

— Я виперу!
— Не випереш! Це сатин! Це не просто "кинув у машинку"! Це… алхімія!

Вона засмутилась. По-справжньому.
Не через пляму. А через відчуття, що знову:
— Я створюю, а ти — якось мимоходом... розливаєш.

Він замовк.
Пішов на кухню. Прийшов із содою, плямовивідником і...
— Інструкція з Інтернету. І я зроблю це. Виперу. До останньої молекули.

Він справді старався.

Намагався змити не тільки кетчуп, а й її образу. Її розчарування. Її “ну скільки можна?”

І пляма… зникла.
І вона — трохи розтанула.

— Дякую, — сказала вона.
— І більше ніколи не буду їсти на ліжку. Обіцяю.
— Тільки на підлозі. З серветкою. І фартухом. І під наглядом.

Бо любов — це не коли все без плям.
Це коли плями — є. Але хтось бере і змиває. Не щоб забути, а щоб показати: ти важливіша за будь-який соус.

📌 У наступній главі: “Вона просить допомогти — він ‘а як саме?’”
🔔 Коли прохання про участь стикається з чоловічим запитом на точну інструкцію.