76: Вона “у мене PMS” — він “може піцу?”

День почався з того, що вона подивилась у дзеркало, зітхнула і сказала:

— Я ненавиджу цей світ. І цю футболку. І свої брови.
— Ти прекрасна, — сказав він.
— Ти що, глузуєш?

Пауза.

Він уже знав: це вона в режимі ПМС.
А отже, сьогодні світ — нестабільний. А він — перший кандидат на моральне знищення.

— Усе дратує. Все не так. Волосся стирчить. Чай не той. Подушка не так лежить!
— Хочеш інший чай?
— А чому ти думаєш, що я хочу чай?

Він сидів тихо. Як монах перед бурею.

В його голові — карта мінних полів:
“не сперечатись”, “не жартувати”, “не казати ‘ти перебільшуєш’ — ніколи!”

— Я виглядаю жахливо, — сказала вона.
— Ти — красива.
— Брешеш!
— Так, брешу! Бо люблю!

І тут настала критична точка.
Вона закуталась у ковдру. Заплакала. Потім засміялась. Потім знову заплакала. І прошепотіла:

— Мені хочеться солоного. І солодкого. І жорстокої справедливості.

Він мовчки дістав телефон. Замовив піцу. З подвійним сиром. І шоколадний десерт. І ще обійми. Але про це — подумки.

— Що ти робиш? — спитала вона.
— Я рятую людство. Починаючи з тебе.
— Я не просила.
— Я знаю. Але я хочу, щоб ти хоч щось зараз любила. Навіть піцу. Навіть мене.

Дзвінок у двері.
Піца — гаряча. Вона — трохи менш грізна. Він — уже герой.

Вони сіли. Їли мовчки.
І вона раптом сказала:

— Знаєш, я себе теж зараз не люблю. Але коли ти поруч — я хоч трохи себе пробачаю.

Бо любов — це не коли гормони завжди в гармонії.
Це коли він знає: піца — не вирішує все, але точно зменшує ризики. І приносить її без питань.

📌 У наступній главі: “Вона 'у мене PMS' — він 'може піцу?'”
🔔 Коли гормони, настрій і сир на тісті стають політикою ненападу.