69: Вона любить план — він “а як піде”

— Я зробила план! — радісно каже вона.
— Знову? — насторожено питає він.

План був на два дні.
З поділом на години. З кольоровими маркерами. І ще маленькими стікерами, бо так “зручніше орієнтуватись”.

— Сніданок о 9:30, музей о 11:00, обід о 13:15, прогулянка о 14:30, потім кав’ярня...
— А потім?
— Потім — вільний час!
— Ти його теж розписала?
— Ні. Він гнучкий. Але в межах контролю.

Він дивиться на неї — як на полководця, що тільки що видав наказ на марш.

А сам — хоче просто жити. І “дивитися по ситуації”.

— А якщо я хочу довше поспати?
— Пункт 2.1: “Допускається затримка до 20 хвилин, але не більше.”
— Це вже не поїздка — це рейд.

Вона пише в блокноті. Він — дивиться у вікно.
Вона — чітко крокує до пункту “музей”.
Він — просить каву, бо “музей — це після кофеїну”.

— Я ж тебе не тримаю! — каже вона, вже трохи роздратовано.
— Тримаєш. Таблицями. І стікерами.
— А ти не хочеш, щоб ми встигли все?
— А я хочу просто... бути. Без тайм-коду.

Вони сваряться. Тихо. З паузами. І поглядами.

І тоді вона сідає на лавку. І каже:

— Я просто боюсь, що ми проґавимо щось важливе. Що час піде — а ми... нічого не зробимо.
— А я боюсь, що ми зробимо все — але без відчуття.

І тут він бере її блокнот.
І пише новий пункт:
“16:00 — обійняти її. Просто так.”

Вона усміхається.
А о 16:00 — вони справді обіймаються. Не за планом. Але — вчасно.

Бо любов — це не завжди графік.
Це коли один все планує, а інший — нагадує, що найкращі моменти трапляються “як піде”.

📌 У наступній главі: “Вона рахує — він дивується, де гроші”
🔔 Коли калькулятор стикається з кишенею, яка “сама спорожніла”.