68: Вона просить навушники — він узяв один

Поїздка в автобусі. Вона витягує телефон, дістає навушники і каже:

— Поділимося?
— Звісно! — відповідає він, як герой мелодрами.
І… бере один навушник.

Саме той, який лунає голосніше. Який завжди вона залишає собі.
Тепер він — у його вусі.
А вона сидить і слухає другу партію. Басову. Без вокалу. Без душі.

— Це ж не музика. Це... акомпанемент.
— А хіба не все одно? Головне — разом!
— Разом — це коли я теж чую слова, а не тільки "тум-тум-тум".

Вона пробує помінятись. Він — не дає.
— Я вже звик.
— Я — вже розчарована.

Він не розуміє.
Для нього навушники — просто зручний спосіб не нудьгувати.
Для неї — маленька інтимна історія. Мелодія, текст, вібрація. Настрій. Символ. А тепер — порушений ритуал.

— У мене плейлист під настрій. Ти ж не просто слухаєш звук — ти чуєш мене.
— А я хіба не з тобою?
— Але ж у музиці я — більше.

Він мовчить. А потім бере її руку. І каже:

— Пробач. Я не думав, що це для тебе так важливо.
— Тому я й ображаюсь тихо. Бо не завжди думаю, що мене... почують.

І тоді він віддає їй свій навушник. Той “сильніший”. І слухає через “фон”. Але — її пісні. Її ритм. Її настрій.

— Зараз чую краще, — каже він. — Особливо тебе.

Бо любов — це не коли музика завжди гармонійна.
Це коли один не чує, але хоче почути. І вчиться ділити — не тільки звук, а значення.

📌 У наступній главі: “Вона любить план — він 'а як піде'”
🔔 Коли зустрічаються To-Do-лист і хаос в чистому вигляді.