64: Вона — про готель, він — про “може, намет?”

— Я знайшла готель із видом на озеро!
— А я знайшов намет із видом на зорі!

І знову: різні світи.
Вона — за простині, халат, “сніданок включено” і гарячу воду без черги.
Він — за пригоди, багаття і вміння розпалити сірник мокрими руками.

— Ми їдемо відпочити, не виживати, — сказала вона, ковтаючи капучино.
— А я думав, що душа відпочиває в дикості.
— Моя душа відпочиває з подушкою і шампунем.

Він намагався переконати:

— Це романтично! Зорі, ліс, спів цвіркунів.
Вона відповідала:
— Це комарі, земля і “хрусь” під надувним матрацом.

— А як же душевна близькість?
— А як же Wi-Fi?

Компроміс виглядав як місія неможлива.

Він показував фото щасливих людей у спальниках.
Вона — фото готелю з басейном і шампанським у номері.

— Може, глемпінг? — обережно запитала вона.
— Це що?
— Це коли “намет, але з ліжком, водою, світлом і Wi-Fi”.
— Тобто готель із вхідними блискавками?

Вони довго сперечались. Він говорив про вогнище, вона — про сніданки “шведський стіл”.
І все ж…
Вони поїхали в глемпінг.

І знаєш що?

Вона вперше слухала тишу лісу.
Він вперше приймав душ у наметі й не страждав.

— Це непогано, — сказав він. — Але наступного разу... без Wi-Fi.
— А наступного разу — готель. Але з видом на природу.
— Домовились.

Бо любов — це не завжди спільна ідея.
Це коли дві ідеї сходяться посередині. І там уже стоїть намет. З ліжком. І шампунем.

📌 У наступній главі: “Вона мріє про Італію — він про шашлики”
🔔 Коли “ла долче віта” змагається з димом, грилем і маринованою романтикою.