62: Вона пакує речі — він бере футболку

У кімнаті стояв чемодан. Великий, чорний, з органайзерами, окремими відділеннями та ароматизованими мішечками для білизни.
Вона ходила навколо нього, як полководець навколо карти бою.

Список речей був складений заздалегідь.
Вбрання по днях.
Крема — на кожен тип погоди.
Аптечка — ніби вона їде не на море, а в експедицію до джунглів.
І кожна річ — ретельно перевірена.

— Ти зібрався? — спитала вона.
— Ага, — відповів він, жуючи бутерброд і тримаючи в руках... одну футболку.

— Це... все?
— Ну, ще зубна щітка. Але я не певен, чи брати пасту. В готелі ж буде, ні?

Вона вдихнула. Глибоко. Із силою, здатною здути його бутерброд.

— Ти серйозно? Ми їдемо на 10 днів!
— Так. І я беру: футболку, шорти, труси, зарядку, дезодорант. Все.

— А якщо буде холодно?
— Не буде. Я перевіряв.
— А якщо піде дощ?
— Тоді я сховаюсь.
— А якщо захочеш виглядати гарно?
— Ти й так мене любиш.

Вона дивилась на нього, як на дитину, яка впевнена, що пірати справжні. І йде воювати з ложкою.

І поки вона складала десяту річ до його валізи, він лежав на дивані й казав:
— Головне — не забути тебе. Все інше — додасться.

Вона бурчала. Але потім, коли вони вже були в дорозі, і вона витягла з його рюкзака акуратно складені речі (бо він, врешті, злякався її тиші), він сказав:

— Я знав, що ти мене допакуєш. Ти — мій контроль якості.

Бо любов — це не коли обоє однаково пакуються.
Це коли вона готує на все, а він — на тебе. І між вами завжди буде валіза з гумором і турботою.

📌 У наступній главі: “Вона веде бюджет — він бачить “мінус”
🔔 Коли один любить Excel, а інший — “що таке баланс?”