61: Вона хоче море — він риболовлю

Вона відкрила Pinterest.
На екрані — пляж, пальма, білий капелюшок і напис: “Душа просить моря”.
— Хочу туди, — сказала вона з надією.
— А я б на риболовлю, — відповів він.

Тиша.
Напруга, як перед бурею. Точніше — як перед грозою на морі, куди вона ще не поїхала.

— Уяви: лежимо на пляжі, загоряємо, слухаємо хвилі…
— Я уявив. І вже в тіні, з вудочкою. Тиша. Ранок. Кльов.

— А як же романтика? Вечірнє море, вино, наші ноги в піску…
— І риба! Яка смажиться на вогнищі! І запах диму! І… що?

Вона хотіла бронювати готель. Він — перевіряв гачки.
Вона — шукала крем із SPF. Він — нову блешню.
Вона — мріяла про какао з видом на море.
Він — про трофейного карася.

— Ти серйозно хочеш провести відпустку мовчки, сидячи на березі й дивлячись у воду?
— Така відпустка — як медитація. Тиша. Мир. Без Wi-Fi і твого “пофоткай мене тут”.

Вона образилась. Він не зрозумів. Точніше — зрозумів, але пізно.
І тоді він сказав:

— Гаразд. Їдемо до моря. Без вудок. Без риби. Тільки ти, коктейлі й... SPF.
— А вудки?
— Ну, одна маленька. Десь у валізі. На всякий випадок.

Вони поїхали.
Вона — із новими купальниками.
Він — із мрією хоча б раз прокинутись о 5 ранку й упіймати щось, крім косого погляду від коханої.

І, що найцікавіше…

В останній день вона сиділа поряд із ним, дивилась, як блимає поплавок, і шепотіла:
— Все ж таки... щось у цій тиші є.

Бо любов — це не завжди одна мрія на двох.
Це коли ти даєш місце іншій. Навіть якщо це вудка поруч із твоїм коктейлем.

📌 У наступній главі: “Вона пакує речі — він бере футболку”
🔔 Вона в режимі чемоданної тривоги, він — “та шо там збиратись?”