58: Вона вибирає колір — він бачить “просто синій”

Вони вирішили оновити спальню. Нічого складного — лише пофарбувати одну стіну. Просто стіну. Просто фарбою.

Вона принесла шістнадцять зразків.
Назви були поетичні: “ранішній туман”, “море в спокій”, “дихання неба”, “бірюзовий з думкою”.
Він подивився і чесно сказав:
— Це все... синій?

Вона глибоко вдихнула.
— Це різні відтінки. Оцей — з холодним підтоном, а цей — теплий, майже з лавандою.
— Вони обидва як... джинси.
— Це якби я сказала, що ти і Бред Пітт — “просто чоловіки”!

Вона намагалася пояснити: відтінки — це атмосфера. Настрій. Глибина.
Він намагався уявити, як атмосфера впливає на сон.

— Оцей — підходить до ковдри.
— А ми що, фарбу вибираємо під ковдру?
— Ми вибираємо майбутнє!
— Я просто хочу спати, не думаючи, як це “морський захід впливає на мій REM-цикл”.

І от вони стояли посеред кімнати.
Вона — з обличчям, як у архітекторки, що захищає проєкт.
Він — з виразом “дайте мені один балон синьої фарби і свободу”.

Вона втомилась пояснювати.
Він втомився дивитись на сині квадрати.

І тоді він сказав:

— Обирай. Але я хочу, щоб ти потім завжди пам’ятала: ця стіна — твоя. А я — просто погодився, бо люблю тебе більше, ніж ненавиджу ці всі “лагуни”.

Вона сміялась. І фарбувала. А він тримав драбину і подавав валик.
Бо у кожного — свій фронт у стосунках. Іноді — це синій. І ще синій. Але інший.

Бо любов — це не коли обидва бачать однаково.
Це коли один не бачить різниці, але бачить тебе. І цього досить, щоб погодитись на бірюзовий.

📌 У наступній главі: “Вона читає гороскоп — він прогноз погоди”
🔔 Бо їй важливий Меркурій у ретрограді, а йому — чи брати з собою куртку.