57: Вона — “готуй зі мною”, він — “я замовив”

Вона була у фартусі.
На кухонному столі — продукти, зібрані з любов’ю: помідори, зелень, спеції, трохи імпровізації й величезне бажання зробити щось разом.

— Давай приготуємо вечерю удвох, — сказала вона з вогником в очах.
— Класна ідея! — сказав він і… пішов. Але не на кухню.

Минуло 5 хвилин — вона ріже овочі.
10 хвилин — чистить картоплю.
15 хвилин — нарізає сир, чекає його.
І тут — дзвінок у двері.

— Це що? — запитала вона, витираючи руки об фартух.
— Ой… ну я подумав, що ти втомилась. І вирішив... замовити піцу.
— ТИ. ЗАМОВИВ. ПІЦУ?

Кухня миттєво наповнилась не запахами спецій, а напругою.

— Ну просто я подумав — поки ти все почнеш, поки наріжеш, поки воно все там… готується… А так — уже все тут!

— А я? А “разом”? А “готуй зі мною”?

— Ну я ж думав, це метафора! Типу, я тобі душевно допомагаю! Морально!
— Я просила: "давай зробимо щось удвох".
— І я зробив! Подзвонив, обрав начинки… я старався!

Вона мовчала. Він відкрив коробку. Піца пахла винно. І тривожно.
Вона поклала ніж, зняла фартух і сіла.
Він наблизився з кусочком, обережно. Як з вибаченням у сирі й кетчупі.

— Я знаю, що це не те. Але я хотів, щоб ти не втомилась.
— Я хотіла, щоб ти був поруч. У процесі. Не тільки в результаті.

І вони їли. Піцу. Не злі. Але не до кінця задоволені.

А потім він спитав:

— Завтра зранку — омлет? Разом?
— Зі мною? Не з доставкою?
— Зі сковорідкою. З яйцями. З тобою.

Вона усміхнулась.

Бо любов — це не завжди вечеря при свічках.
Це коли навіть якщо сьогодні піца, ти знаєш: завтра він спробує бути на кухні. І не тільки з їжею.

📌 У наступній главі: “Вона вибирає колір — він бачить “просто синій”
🔔 Де бірюзовий, морський і індиго стають тестом на виживання пари.