56: Вона фарбується — він уже в куртці

— Через 15 хвилин виходимо, — сказала вона, стоячи біля дзеркала з пензликом у руці.
— Чудово! — відповів він. І в цей момент його внутрішній таймер запустив зворотний відлік.

Через 5 хвилин він уже був у джинсах.
Через 7 — взутий.
Через 10 — стояв біля дверей.
Через 12 — в куртці.
Через 14 — почав перегріватись і сумніватись у виборі дружини.

— Кохана, ти майже готова?
— Звісно! Ще лише брови і трохи хайлайтеру.
— Це… багато?
— Це — просто. Але я не можу поспішати. Краса — не поспішає.

Він сів. Потім встав. Потім зняв куртку. Потім знову одягнув.
Вже втретє переглянув прогноз погоди, а ще… трохи своє життя.

— А чому ти не почала раніше? — наважився він.
— Бо спочатку хотіла просто пудру. А потім… пішло.

Вона фарбувалась повільно. Як художник, що малює шедевр. А він — чекав, як експонат у музеї: красивий, але вже втомлений.

— Я виглядаю нормально? — нарешті запитала вона.
— Ти виглядаєш як причина, чому люди приходять пізно, але красиво.
— Це комплімент?
— Це моя спроба вижити в куртці з 2013-го року, не втративши гідності.

Вона усміхнулась. Взяла сумочку. Підійшла. І поцілувала в щоку.

— Дякую, що чекаєш.
— Дякую, що нарешті.

І вони пішли. Вона — сяюча. Він — трохи спітнілий, але щасливий.

Бо любов — це не коли ви виходите одночасно.
Це коли він чекає, навіть у куртці, навіть у липні. Бо знає — буде красиво. І буде з тобою.

📌 У наступній главі: “Вона — 'готуй зі мною', він — 'я замовив'”
🔔 Коли кулінарна ідея стикається з доставкою і майонезом.