55: Вона хоче ранку — він ще спить

Вона прокидається рано. Не тому, що змушена. А тому, що любить ранок.
Світло на стінах. Гарячий чай. Спокій, який триває недовго, але такий смачний.

Вона встигає побути наодинці з собою. Подумати. Почитати.
Може, зробити кілька вправ, глянути у вікно і сказати собі: “сьогодні буде гарний день”.

Він...
Спить. Як ведмідь.
І якщо вона — "жайворонок із Pinterest", то він — "холодильник на канікулах".

— Любий, прокинься. Вже дев’ята.
— Мммммм… ще п’ять хвилин…
— Ти так казав о восьмій.

Під ковдрою — бурмотіння. Образа на ранкове сонце. І щось про те, що будильник — змова проти людства.

— Уявляєш, який ранок! Пташки, кава, запах кориці...
— Я бачу тільки темряву під повіками. Вона прекрасна.

Вона поставила йому поруч чашку кави. Легкий натяк. Аромат. Турбота.

— Не зіпсуй собі день. Встань із настроєм.
— Я не встаю без попереднього обіду.

Вона вже встигла все:

• розпочати нову книжку
   
• відповісти на листи
   
• підмітати подумки всю квартиру
   

А він усе ще намагався відкласти пробудження, як важливий дзвінок.

А потім він усе ж вийшов із кімнати. Розпатланий, в піжамі, із лицем “що за рік на дворі”.

— Я прокинувся! — сказав він із гордістю.
— Молодець. Майже до обіду встиг.
— Але перше, що побачив — ти. Посміхаєшся. Значить, день таки гарний.

Вона усміхнулась. І дала йому каву.
Він обійняв її. Заплющив очі на кілька секунд. І прошепотів:
— Але як ви, ранкові, виживаєте взагалі?

Бо любов — це не коли ви однакові.
Це коли один хоче ранку, а інший — хоче ще поспати, але все одно встає, бо тебе хочеться бачити першою.

📌 У наступній главі: “Вона фарбується — він уже в куртці”
🔔 Коли тайм-менеджмент і підводка живуть у різних часових зонах.