54: Її список справ — його здивування

Вона подала йому список.
На аркуші було 11 пунктів. Або 12. Але, як вона сказала:
— Там нічого складного. Просто найнеобхідніше.
— Зрозуміло, — відповів він. Упевнено. Зухвало. Як герой, що йде в бій з одним тільки списком і телефоном.

Через 40 хвилин — дзвінок.
— Що значить “вівсянка не та”? Вона ж… вівсянка!
— Має бути дрібна, на 3 хвилини, а не “гуртовий набір для коней”!
— Вона зла... я відчуваю...

Наступний пункт — сіль.

— Яку брати: дрібну, морську, рожеву, безйодовану чи ту, яка “як у мами”?
— Та, що завжди.
— А яка завжди?
— Біла. І в пакеті. Не велика. Але не дрібна.
— Це ж як опис мого настрою!

На пункті “щось до чаю” він завис.

Бо це не конкретика. Це філософське питання. Що до чаю? Печиво? Шоколад? Мед? Дитинство? Розмова з бабусею?

Він узяв усе.
Бо страх бути непочутим — реальний.

На касі він тримав список як талісман. Коли приніс покупки додому, вона оглянула їх із обличчям суворої інспекторки.

— Це що?
— Те, що ти просила!
— Це... туалетний папір із ромашкою. Я алергічна на ромашку!
— Але він такий ніжний на дотик!

Вона зітхнула. Він зніяковіло усміхнувся.

— Знаєш, наступного разу, можеш просто взяти мене з собою.
— Або напиши детальніше. З фото. І GPS. І моральною підтримкою.

Бо любов — це не ідеальні покупки.
Це коли навіть якщо він не приніс те, що треба — приніс себе. І купу “не того”, але з добрими намірами.

📌 У наступній главі: “Вона хоче ранку — він ще спить”
🔔 Коли її душа вже читає книжку, а він — лише хропить про драконів.