Жінки з Юпітера, чоловіки з холодильника

42: Він хворіє — як герой

Температура: 37.2.
Стан: критичний (за його версією).
Локація: диван. Подушки. Ковдра. І драма.

— Я, здається, вмираю… — простогнав він.
— У тебе легка застуда.
— Ти не бачиш, як мені тяжко всередині.
— Я бачу, як ти замовив піцу і не встав її забрати.
— Бо сили нема. Лише душа на виході…

Він хворів, як герой драми:

  • Скаржився голосом, як у фільмах про війни.
     
  • Казав, що хоче “пам’ятати її усмішку”.
     
  • І заповідав “все, що маю” (шкарпетки і залишки пельменів у морозилці).
     

Вона ставила градусник — він мовчав.
Вона варила чай — він питав, чи той “останній” улюблений.
Вона витирала лоба — він питав, чи буде хрест на пам’ятнику з надписом “Він терпів мужньо”.

— Ти ж розумієш, я не як ти. У тебе імунітет — залізо. У мене — поетичний.
— У тебе просто чоловічий. І трохи театральний.

Але попри все, вона принесла суп. І принесла таблетку. І мультик, бо “так швидше одужаєш”.

І він, в цій своїй хворобливій величі, прошепотів:

— Ти найкраща медсестра. Якби вижив — одружився б із тобою.
— Ти вже це зробив, дурнику.
— То значить, я виживу?

Бо любов — це не тільки героїзм.
Це коли хтось робить із 37.2 цілий театр, а інший — не йде з залу, а приносить чай і ковдру.

 

📌 У наступній главі: “Вона хвора — він готує суп”
🔔 Рецепт: 50% тривоги, 30% імпровізації і 100% любові.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше