Жінки з Юпітера, чоловіки з холодильника

41: Захворіли вдвох

Все почалося з її “ой, мені щось холодно”.
Потім — його “та нормально, просто осінь”.
А далі — два тіла під ковдрами, один чайник і повне епідемічне співіснування.

Вона кашляла, як стара пральна машина.
Він шмигав носом, як підліток на контрольній.
Разом — звучали як ансамбль “Бронхіт-бенд”.

— Ти пив щось? — спитала вона з носом, що вже не чув запахів і справедливості.
— Угу. Лимон. Просто лимон.
— Це не лікування.
— Це самонавіювання.
— Ти сам собі вірус?

Він приніс їй чай. Вона — йому ковдру.
В обох — 37.8, у стосунках — напруга, у квартирі — запах ментолу й цитрусу.

— Хочеш серіал? —
— Хочу, щоб зник нежить.
— А я — щоб ти перестала шмаркати під мою улюблену сцену.

Вони лежали, як два пельмені на хворому піддоні.
І навіть дихали в одному ритмі. Хрипкому. Але синхронному.

Кіт утік ще вчора. Чайник закипав по 6 разів на годину. А пульт — зник. Мабуть, теж захворів.

Але попри все…

Він укрив її, хоч у нього забрали ковдру.
Вона віддала йому останній пакетик чаю.
Вони разом ненавиділи цей вірус. Але — не одне одного.

Бо любов — це не тоді, коли ви завжди здорові.
Це коли навіть в соплях і з температурою — ви разом. І в одній аптечці.

 

📌 У наступній главі: “Він хворіє — як герой”
🔔 Із 37.2 він уже викликає “швидку” і готується до прощального слова.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше