34: Романтика на кухні: вона зі свічками, він — з кетчупом

Вона готувала все день.
Свічки. Скатертина. Тарілки з золотою каймою, які досі не знав навіть пил.

— Я хочу зробити щось особливе, — сказала вона. — Просто вечерю. Але… з душою.
— З кетчупом? — запитав він.

Це був не жарт. У його уявленні “з душою” — це коли є щось із соусом.

— Ні. Без кетчупу. Взагалі.
— А як я буду любити, якщо без нього?..

Вона поставила тарілки.
Паста. Легка музика. Її погляд — мрійливий. Його погляд — зосереджений. Він щось шукав. Порився в шафі.
— Є…
І дістав. Кетчуп.

— Ти що, серйозно?!
— Та ну… ну я ж трошки… для настрою.
— Це вечеря при свічках!
— А це любов з кетчупом! Я такий!

Свічки горіли. Вона — трохи теж. Але стрималась.

— Ти можеш хоч раз без соусу?
— А ти можеш хоч раз не планувати ідеальну вечерю?

Тиша. Небезпечна.
Потім він додав:

— Бо я тебе люблю не за пасту. І не за серветки. А за те, що ти сидиш навпроти — навіть коли я зіпсував атмосферу кетчупом.

Вона посміхнулась.
— Добре. Але хоч налий красиво.
— На серце? Чи на пасту?

— На пасту, дурнику.
— Бо я б міг і на серце. Але паста мені дорожча.

І вони їли.
Свічки тріщали. Соус капав. Вона — закочувала очі. Він — ловив кожен момент. І розумів: романтика — це не завжди як у фільмах.

Бо любов — це коли свічки горять, а кетчуп — дозволено. Якщо ти поруч.

📌 У наступній главі: “Поїздка вдвох: вона планує, він плутає навігатор”
🔔 Бо карта — це її святе. А він каже: “Та я пам’ятаю, як їхати”.