27: Як вони ремонтують разом — і не розлучаються

— Ми самі це полагодимо! — сказав він з таким ентузіазмом, ніби мав диплом інженера NASA, а не просто паяльник, що десь валяється.

— Добре, — сказала вона. Але з виразом обличчя, як у людини, що вже бачила, чим це закінчується.

В об’єкті ремонту цього разу була поличка. Здавалося, нічого складного. Три гвинти, інструкція, ключ, скотч — і багато оптимізму.

Спочатку все йшло добре. Вони навіть жартували.
Він закручував гвинти, вона читала інструкцію. Але потім…

— Ти не так тримаєш.
— Та нормально я тримаю!
— Воно криво!
— Це перспектива така!
— Це фізика!
— Це моя логіка!

І почалось.

Вона стала “перевіряючим з Юпітера”.
Він — “майстром з Холодильника”, який вірить, що «головне — щоб трималось».

— Тобі не здається, що тут щось не так?
— Здається. Але якщо не дивитись — все виглядає рівно.

Через годину поличка вже висіла. Трохи косо. Але висіла.
Вони — мовчали.
Бо обидва були в стані “не чіпай — бо буде другий ремонт, вже стосунків.”

А потім він взяв рівень. І виправив.

Вона посміхнулась. І принесла чай.

— Ми молодці, — сказала вона.
— Майже не посварились, — додав він.
— Хоча твій палець досі в скотчі.
— Це як медаль. За виживання.

Бо любов — це не коли поличка висить ідеально.
Це коли після спільного ремонту ти все ще хочеш з цією людиною вечеряти. І не шукати окрему квартиру.

📌 У наступній главі: “Він розкидає речі, вона — очі”
🔔 Спойлер: його шкарпетки бачать більше світу, ніж будь-який турист.