23: Генеральне прибирання VS холодильна інерція

Неділя. 10:07 ранку.
Вона прокинулась з блиском в очах. В голові — план. У руках — ганчірка. В серці — рішучість.

Генеральне прибирання.

— Я сьогодні прибираю, — сказала вона.
— Круто, — сказав він. І полежав далі.

Помилка №1: він не спитав: “Чим я можу допомогти?”
Помилка №2: він залишився на дивані.

Через 15 хвилин пилу, мийки і перекладання речей, вона поглянула на нього.
Він… ліг боком. З телефоном. Один носок — на столі. Пульт — в другому носку.

— Ти будеш щось робити?
— Так, я зараз. Скоро.
— Це ти ще з минулого року казав!

Конфліктна зона розширюється.

— Я ж не заважаю! — каже він.
— Ти СВОЇМ ІСНУВАННЯМ на цьому дивані вже все порушуєш! Я тут жертва хлору!

— Тобі подобається прибирати, ось ти й прибираєш, — буркнув він.
— А тобі подобається їсти — та я ж не кидаю в тебе ложку й не кажу “собі готуй!”

Вона відмиває плиту з такою люттю, що чистішає навіть її душа. Він все ще не розуміє, чому саме зараз на нього нападають, якщо він “нічого не робив”.

І це правда. Він реально нічого не робив.

В результаті:

• Вона — вимита, втомлена, горда.
   
• Він — ображений, злегка притиснутий до дивана моральною вагою миючих засобів.
   

Але потім вона сідає поруч.

— Я не хочу сварок. Я просто хотіла, щоб ти був зі мною. Навіть якщо просто витираєш пил поруч.
— Я можу потримати штору, як минулого разу.

Вони посміхаються. Він іде мити ванну. По-своєму. Але — іде.

Бо любов — це не “поділив обов’язки 50/50”.
Це коли ти не ховаєшся під пледом, коли пахне “Доместосом”, а хоча б тримаєш пакети для сміття.

📌 У наступній главі: “Хто з’їв останню цукерку?”
🔔 Підозрюваних двоє. Але слід залишився лише один.