17: Чому він завжди не чує з першого разу

— Коханий, постав чайник! — крикнула вона з кухні.
— Що?
— Чайник постав!
— Що-що?
— ЧАЙ! НИК!
— А… добре.

Минуло 10 хвилин. Вода ще холодна. Він сидить на дивані, дивиться відео про якісь машини й виглядає абсолютно невинно. Як дитина, що «забула», що зробила домашку.

Вона заходить.

— Ти не поставив чайник.
— Та? Ти серйозно казала? Я думав — так, між іншим…

І тут вона зрозуміла:
Це не вухо погане. Це інше програмне забезпечення.

Вона працює на системі “усе чую, усе пам’ятаю, іноді ще й вигадую”.
Він — на “чую, коли гучно й з прямим поглядом в очі”.

— Я тобі сказала три рази!
— А я… ну… просто не почув.
— Але відповів!
— Ну так… щось там почув, але не все.

Це стандартна логіка Холодильника. Сигнал проходить. Але не завжди доходить.

Перекладач з чоловічої на людську:
— “Що?” = “Я втратив зв’язок з реальністю на 6 секунд”
— “Ти серйозно це сказала?” = “Мені треба більше контексту, бо мозок зайнятий картинками з YouTube”

Вона вже звикла, але щоразу трошки ображалась. Бо хотіла, щоб її чули з першого разу. Не лише коли вона кричить або гримить сковорідкою.

Він підвівся, підійшов, обійняв.

— Я правда не навмисне. Я іноді зависаю, як Wi-Fi, коли багато вкладок.

Вона посміхнулась.

— Добре. Але наступного разу, як не почуєш — я пришлю тобі голосове. У три копії.

Бо любов — це не коли чують з першого разу.
А коли навіть після третього разу ти таки йдеш ставити чайник. І обіймаєш. З чайником в руках.

📌 У наступній главі: “Чат міжпланетного значення”
🔔 У якому “ок” — це не “ок”, а смайлик — це початок війни.