14: Що таке «поговорімо» у перекладі з юпітеріанської

Він сидів собі спокійно, їв бутерброд. Кетчуп трохи капнув на футболку — трагедія №1. І тут вона заходить в кімнату.

— Нам треба поговорити.

Все. Кетчуп вже не проблема. Кетчуп — це рай.

Бо ця фраза — не просто набір звуків. Це юпітеріанська оголошена мобілізація. І вона не питає, хочеш ти говорити чи ні.

— Зараз? — спитав він, ковтаючи останній шматок свободи.
— Коли ж іще?

А він думав, що “поговорімо” — це про діалог. Насправді — це судовий розгляд, де він — обвинувачений, вона — прокурор, свідок, присяжний і Google-пошук “як вижити після слів ‘я не зла’”.

— Я не хочу сваритись, — сказала вона.
— І я не хочу.
— Тоді скажи, що відчуваєш.
— Ем... голод?
— Не фізичний!

Він мовчав. А вона починала промову.
Про все.
Про те, як він не помітив її нову блузку. Як сказав “добре” з неправильним тоном. Як забув, що 3 місяці тому вона просила купити засіб для чищення раковини.

— Я просто хочу поговорити. Відчути, що ми на одній хвилі.
— Я теж. Просто... твоя хвиля — це океан. А я — в калюжі з пельменями.

Її очі звузились. Але не до образи — до глибокого фокусування.

— Ти мене любиш?
— Звісно.
— А чому не сказав мені це вранці?
— Я ще не говорив.
— Але міг подумати й написати.

Це вже був духовний квест.

Він глибоко зітхнув.

— Я тебе люблю. І я готовий поговорити.
— Добре. Але не зараз. Я образилась, що ти не хотів.

Любов — це коли “поговорімо” звучить як початок війни, а закінчується обіймами. І трохи мовчанням. Але вже погодженим.

📌 У наступній главі: “Тиха сварка: коли гірше, ніж голосна”
🔔 Там не буде криків. Але буде напруга, яку можна різати ножем.