13: Він забув її сон — вона не забула

— Я тобі щось казала? — спитала вона зранку.
— Ем… про що?
— Про мій сон! Я ж прокинулась о 5-й ранку, розповіла тобі все!
— О… сон. Так. Щось було… про корабель?
— НІ! Про ЮЛЮ! Та Юля цілувалася з ТОБОЮ в МАГАЗИНІ!
— Це був сон!
— АЛЕ МІЙ! І ТИ ЙОГО ЗАБУВ!

Ось так і почалась нова історія. Він встав із ліжка впевнений, що день буде спокійним. Вона прокинулась — і вже була на 3-му рівні емоційної тривоги.

Бо є два види снів:
— Ті, які просто снились
— І ті, які треба запам’ятати, обговорити, проаналізувати й, бажано, вибачитися

— Я плакала у сні! Ти ж це чув!
— Я… спав.
— Так, ти завжди спиш, коли я страждаю!

Він уже почувався винним. Не те щоб він справді цілувався з Юлею. Але факт, що вона прийшла до нього уві сні з підозрами, і він не відреагував — це вже злочин.

— Я прокинулась і думала, що ти мене обіймеш! А ти перевернувся!
— Я думав, ти просто спиш.
— А я чекала! Чекала, що ти скажеш: “Ні, кохана, я не був з Юлею навіть у твоєму сні!”

Він мовчав. Вона вже написала подрузі:

“Уві сні Юля. А він спокійний. Як ні в чому не бувало.”
“Я думаю, це знак. Вона його ще хоче.”
“Навіть Всесвіт проти нас!”

Через годину вона вийшла з ванної.
Він стояв з шоколадкою.

— Це що?
— Це… вибач. За сон.
— Не шоколадкою це лікується. Але згодиться.

Любов — це не лише “розділяти реальність”. Це ще й вибачатися за речі, які тобі навіть не снились, але снились їй.

📌 У наступній главі: “Що таке «поговорімо» у перекладі з юпітеріанської”
🔔 Спойлер: не говорити — вже пізно. Починати — вже страшно.