12: Чому вона ображається на його сон

Він спав. Глибоко, рівно, злегка похрапуючи, як добрий ведмідь у сплячці.
Вона — не спала. Вона лежала поруч, думаючи про життя, всесвіт і його повну байдужість.

“Я тут гортаю думки, як Instagram, а він — хропе!”
“Йому байдуже, що я згадала, як він 3 роки тому не помітив мій новий манікюр.”
“А раптом він навіть не пам’ятає, що ми завтра річницю не святкуємо, бо я сказала ‘не хочу святкувати’?”

00:47. Вона перевертається на інший бік.
00:49. Вона зітхає. Гучно. Але з ноткою образи.

Він не реагує.
Він спить.
Спокійно. Як людина, яка не підозрює, що зараз у його бік летить метеор емоцій.

— Спи, спи, — тихо каже вона.
— Ммм… — відповідає він у сні, усміхаючись.

“Ще й усміхається! З кого? З мене?!” — думає вона.

01:10. Вона ледь штовхає його плечем.
— Все добре? — сонно бурмоче він.
— Так, все добре, — відповідає вона з тим тоном, який змушує мурах тікати з планети.

І він — ОЙ ЯКА ПОМИЛКА — знову засинає.

А вона ображається. І вже знає:

• зранку вона не скаже, чому зла
   
• він скаже: “Може ти не виспалась?”
   
• вона подумає: “Та ні, це ти пересипав мої надії!”
   

Бо для неї ніч — це глибоке емоційне переосмислення.
А для нього — просто сон. І подушка. І пельмені вчорашні, які сняться іноді.

Любов — це коли він спить спокійно, а вона все одно лишається поруч. Навіть ображена. Навіть без сну.

📌 У наступній главі: “Він забув її сон — вона не забула”
🔔 Справа з особливою важливістю. Без сну, але з доказами.