11: “Нічого не сталося” — перший сигнал війни

— Все нормально? — запитав він, побачивши її злегка надуті губи й ту саму тиха-буря-на-підході ходу.
— Так. Нічого не сталося, — відповіла вона.
— Ага, — сказав він.

Помилка. Катастрофічна помилка.

Він пішов дивитись телевізор, думаючи, що все ок. А вона пішла у ванну, де в дзеркалі її відображення кричало: “Як він МІГ не відчути?!”

Ще в магазині вона ясно подала 14 сигналів:

• зітхання в секції із шампунями
   
• занадто довге “добре” біля каси
   
• фраза “я нічого не хочу” у відповідь на “хочеш торт?”
   

Але він проігнорував усе. Ніби не знає, що “нічого не сталося” — це кодова фраза.

Код Червоний.
Початок емоційної евакуації.

Вона ходила по квартирі, наче юпітеріанський привид. Тихо. Загадково. З поглядом, що шукає привід для слів, яких він не скаже.

— Точно все добре? — спитав він через 2 години.
— Я ж сказала: Нічого. Не. Сталося.

І тут він зробив найнебезпечніше:
він повірив.

Він пішов їсти. Один. А вона — на диван. Теж одна. І зробила те, що роблять всі юпітеріанки у такий момент:
написала подрузі.

“Ну він знову”
“Ні, не вибачився. Бо не розуміє, що зробив!”
“Ну чому вони такі?!”
“Ні, я нічого не сказала. Я ж не псих.”

Після трьох годин він приніс їй шоколад.
— Мир?
— А за що? Адже нічого не сталося, — посміхнулась вона. Та посмішка, яка лякає більше, ніж погляд мами в дитинстві.

Любов — це не лише слова. Іноді це вміння розшифрувати тишу. Бо “нічого не сталося” — це не стан. Це настрій війни, завуальований під спокій.

📌 У наступній главі: “Чому вона ображається на його сон”
🔔 Спойлер: він спав. А вона — думала.