10: Спільний похід у магазин: місія неможлива

— Ми просто зайдемо на хвилинку, добре?
— Добре, — сказав він, наївно.

Так починалась класична побутова драма: вони йдуть до супермаркету. Разом. І без списку.

На перших п’яти хвилинах усе йшло нормально. Вони купили молоко й хліб. Але далі вона зупинилась біля полиці з соусами. Бо в кожної поважної богині має бути не менше семи видів соєвого.

— Візьми будь-який, — сказав він.
— Що значить “будь-який”?! Тут різні градуси ферментації, країни походження і “нотки післясмаку”!
— А можна з ноткою “давай швидше”?

Вона мовчала. Але її брова вже піднялась. Це був Перший Сигнал.

Потім була полиця з сирами. Вона розглядала кожен, як немовля. Він тримав візок, намагався не стерти шини і зберегти розум.

— Дивись, камамбер з трюфелями! — раділа вона.
— Це як пельмені, тільки без тіста, так?

— Не зовсім… — її тон став небезпечно рівним.

Вони перейшли до засобів для прибирання. Вона — в аналізі запахів, екологічності й етикеток. Він — уже на межі. Думав, чи не втекти в секцію з пивом. Але знав: там нема порятунку.

— Ти знову обираєш хімію, як у минулий раз! — кинула вона.
— А ти знову тримаєш мене тут вже годину! — відповів він.
— Я просто хочу, щоб було чисто!
— А я просто хочу... жити.

Вони мовчали. Люди в черзі оглядалися. Хтось шепотів: “Це точно ті, що й минулого разу...”
Вона кинула в кошик шампунь із надписом “для глибоко нещасливого волосся”. Він додав чіпси — з ноткою протесту.

Коли вони дійшли до каси, вона обернулась:

— Ти навіть не спитав, який торт я хочу!
— Я думав, ти не хочеш святкувати. Ти ж сама казала!
— Ой, почалося…

Він замовк. Вона зітхнула. І між ними знову простяглась тонка емоційна нитка — як волосина в салаті.

Це ще не сварка. Але вже не мир. Це — Прелюдія.

Бо любов — це не тільки “тримати за руку”. Це ще й не врізатись в п’яту візку, коли вона зупинилась біля оливкової олії на 12 хвилин.

📌 У наступній главі: “Нічого не сталося” — перший сигнал війни
🔔 Але вже сталося. І вона це пам’ятає.