9: Його "скоро буду" і її "через 5 хвилин"

18:30. Вона фарбується в ванній. Він чекає в передпокої. Вони мали вийти о 18:00. Але вона сказала:
— Я майже готова. Через 5 хвилин.

Ці “5 хвилин” пройшли 25 хвилин тому. Він вже встиг:

• перевірити погоду на тиждень
   
• почитати меми
   
• роздумувати, чи не зістариться він тут
   

Але не казав нічого. Бо був досвідчений.

Натомість, згадав, як сьогодні зранку він сам сказав:
— Я зараз. Скоро буду.
І “скоро” тривало стільки, скільки вистачило, щоб вона:

• зварила каву
   
• обідала
   
• написала подрузі: “Ну він знову...”
   
• зробила селфі з надписом “чекаю коханого” (але з іронією)
   

Вона тоді мовчала. А тепер — його черга.
Справедливо. По-космічному.

— Коханий, я вже! — вигукнула вона з ванної.
— Ти впевнена?
— Так, залишилось тільки губи! І вибрати сукню… і ще взуття. І... сережки. Але все!

Він сів на пуф. Слухав, як вона переміщується між шафою, дзеркалом і фразами "де моя чёрная, ні, біла… ні, от та з вишивкою".

І подумав: можливо, їхні “5 хвилин” — це одиниці виміру в різних галактиках.

Він сказав “скоро” — бо ще мав доробити гру.
Вона сказала “через хвилинку” — бо ще мала побути богинею перед дзеркалом.

І все це, зрештою, про любов.
Про те, щоб дочекатися одне одного, не з’ївши всіх пельменів.

Вона вийшла. Красива. Сяюча. Як Сатурн у вечірньому сяйві.

— Ну що, варто було чекати?
— Варто, — сказав він.
— Ну от. І не бурчи наступного разу.
— Але наступного разу — ти чекаєш.
— Ні, я жінка. Я не чекаю — я запізнююсь красиво.

І вони пішли. Нарешті.
О 19:40. Як і планували. У своїй паралельній реальності.

📌 У наступній главі: “Спільний похід у магазин: місія неможлива”
🔔 Там буде візок, баталії біля полички з сирами і... туалетний папір.