7: Він мовчить — вона вже написала драму

Все почалося з тиші. Він сидів на дивані, дивився у телефон і не казав ні слова. Просто… мовчав.

Для нього це був вечір спокою. Для неї — початок психологічного трилера з робочою назвою «Що я зробила цього разу?»

Вона спостерігала здалеку.
Спочатку — просто краєм ока.
Потім — краєм душі.
Потім — краєм ковдри, яку тягнула до себе, бо він точно злий і хоче її заморозити морально.

— Ти щось задумався? — обережно запитала вона.
— Ні.
— Тобі щось не так?
— Ні.
— А що “ні”?
— Просто ні. Все нормально.

Все. «Нормально» — знову. Це слово для неї було як червона тряпка для емоційної бикіні.

Вона встала. Пройшлась кімнатою. У голові вже почався внутрішній монолог у стилі “Танці з зірками” + “Слуга народу” + “Дім дракона”:

“Це через вчорашнє?”
“Може, я забула щось важливе?”
“А може, він просто розлюбив?”
“Він точно когось лайкнув!”
“О Боже, я бачила цей смішний коментар від Юлі. Та Юлі?!”

Тим часом він читав новину про те, як на Марсі вчені знайшли крихту льоду. Його це вразило. Але не настільки, як її внутрішній сценарій.

Через 10 хвилин вона вибухнула:

— Якщо тебе щось не влаштовує, то скажи прямо! А не мовчи, як стіна з IKEA!
— Що?
— Я знаю, що ти на щось ображений!
— Ні, просто читаю новини…
— Я знала! Я ж відчувала, що щось не так!
— Та все нормально…

— Це вже сьоме “нормально” за вечір! Я рахувала!

Він подивився на неї, збитий з пантелику, але злегка розчулений.
— Ти така… драматично красива. Як Netflix-серіал.

Вона замовкла. Посміхнулась.
Він потягнувся до неї й сказав:

— Просто іноді я мовчу, бо думаю. Не завжди це трагедія.
— Але якщо мовчиш — роби це з емоціями, щоб я знала, що ти живий.

📌 У наступній главі: “Її день: 20 справ. Його день: не забути пульт”
🔔 І знову зустрічаються Всесвіт і Пульт від телевізора.