5: Він купив 10 пачок пельменів — бо знижка

Все почалося з того, що він «просто зайшов у магазин за хлібом». Так він казав завжди, коли виходив на полювання — не на мамонта, а на акцію.

Вона сиділа вдома й пила чай з ромашкою, намагаючись зловити дзен. Але дзен не приходив. Натомість прийшов він. З пакунками. З обличчям героя, що врятував планету.

— Дивись, що я взяв! — гордо мовив він.
— Хліб?
— Пельмені. 10 пачок. Були по акції. Купуєш 5 — ще 5 у подарунок.
— Але ми не їмо стільки пельменів!
— А тепер будемо.

Вона заглянула в пакет і побачила там усе: з м’ясом, з куркою, з сиром, навіть якісь “фірмові з кропом і інтригами”. Холодильник застогнав. Морозилка заплакала.

— Де ми це складемо? — панічно спитала вона.
— Усе продумано! Я витягнув усі овочі.
— Ти викинув мою броколі?!
— Вона виглядала… так собі.
— Вона була органічна! З ферми!
— А пельмені — з “М’ясоМаркету”. Майже теж ферма.

Він поставив усі пельмені на кухонний стіл, як прапори на місяці. Це був момент перемоги. І провалу водночас.

— Що ти будеш з ними робити?
— Їсти. Варити. Смажити. Робити бутерброди.
— Бутерброди з пельменями?
— Ще не пробував. Але звучить інноваційно.

Вона мовчала. Він мовчав. Морозилка мовчала й від безсилля запітніла.

— Можна було купити щось корисне, — прошепотіла вона.
— Знижка була! — відповів він, як святий, що отримав об’явлення.

Вони стояли перед мішками пельменів, як перед новою реальністю. У неї була паніка. У нього — план на 2 місяці вперед.

Любов — це не тільки квіти й серенади. Це ще й 10 пачок пельменів, які тепер з ними назавжди.

📌 У наступній главі: “Як проходить 'ти сам поїж, я не голодна'”
🔔 Спойлер: вона голодна. Просто не одразу.