4: Вона купила 10 тарілок — бо красиві

Це була звичайна п’ятниця. Він мріяв про спокійний вечір, фільм і канапку. Вона — про естетику сервування. Небо над Юпітером злегка потемніло, бо вона щойно повернулась з магазину.

— Я купила! — радісно вигукнула вона, відкриваючи пакети.
— Що? Знижки?
— Щастя у вигляді кераміки!

Він насторожено глянув на стіл. Там уже лежало:

• 3 великі тарілки з квітами
   
• 4 мініатюрні "для оливок"
   
• 2 "інстаграмні" тарілки, у формі листків
   
• І ще одна, з котиком, "бо вона мила"
   

— Але ж у нас уже є тарілки… — несміливо почав він.
— Ці — не просто тарілки! Це арт!
— Це арт, який не влазить у шафу, — пробурмотів він.

Вона поставила нові тарілки біля старих. Потім відійшла на три кроки, глянула на композицію й сказала:

— Дивись, як душа розквітає!
— Моя душа стискається, коли думаю, де ти це складеш.

Він намагався бути дипломатичним. Але кожна тарілка в її руках перетворювалася на культурну цінність.

— У нас тепер тарілок більше, ніж людей у будинку!
— Ідеально! Значить, вистачить на гостей!
— Ми не приймаємо гостей. Ми — інтроверти.
— Зате тепер можемо! Глянь, оце — для гуакамоле!
— А гуакамоле в нас є?
— Ні, але тарілка вже готова.

Тарілки були, гуакамоле — ні. І гостей не було. Але вона стояла щаслива, з виразом обличчя, як у художника, що щойно завершив фреску.

Він сів за стіл. На обід була каша. Подана на новій тарілці з котиком.

— І як тобі котик?
— Його очі судять мене.
— Ні, це ти судиш котика. Він тебе просто надихає.

Вони мовчки їли. Він намагався не перевернути мистецтво ложкою. Вона мріяла про наступну покупку — набір мисочок “для настрою”.

Це була справжня любов. Бо він не розбив жодної тарілки. А вона... ну, вона принаймні не купила ще й сервіз.

Поки що.

📌 Наступна глава: “Він купив 10 пачок пельменів — бо знижка”
🔔 Історія про чоловічу логіку, холод і любов, загорнуту в тісто.